Адвент Різдва. Свічка ангелів (Свіча Любові)

Дорогоцінні! Добігає закінчення останній тиждень перед Різдвом - Адвент Любові. Сьогодні в зібраннях запалено четверту свічу -  Свічку ангелів (Свічу Любові). За три дні Різдво!

У нас, в Україні, достатньо важко зараз говорити і навіть писати про любов... Тотальний біль десяте Різдво поспіль і третє - просто нестерпний тотальний біль…

Коли ворог душ людських, руками агресора, намагається нас задавити ненавистю; коли кожного дня гинуть мирні люди, а наші мужні світлі воїни покладають за нас свої життя; коли ми постійно стаємо свідками вбивств і смерті... Єдину втіху ми знаходимо лишле в Тому, Хто насправді є Любов! Тому завжди, а особливо в цей важкий для нашої країни час, нам просто необхідно тримати свій погляд на нашому Проводирю і Вершителю віри, на Господеві Ісусі Христі!

Святкуючи Різдво давайте не будемо захоплені святкуванням більше, ніж Тим, Кому воно належить! Памʼятаймо Ісуса, тому що Різдво - Христове! Це про Його Народження! Важливо також пам'ятати, що Різдво - це не лише святкування народження Немовляти Ісуса. Це - втілення, прихід з Небес обітованого Месії, Сина Божого. Це - любов, яка більша за весь Всесвіт, тому що це - жертва, принесена заради кожного з нас.

Ціна мого і твого життя у Вічності - це смерть Сина Божого, Ісуса Христа, Господа нашого. Божа любов, яка відкрилась світові у вигляді Немовляти, мала пройти через біль і страждання, об’явитися Сином Божим у силі, за духом святости, через воскресення з мертвих, щоб дати нам дар Вічного життя.

Друзі! Різдво - це історія про безумовну любов. Адже Бог виявив Свою любов до нас тим, що Христос за нас помер, коли ми з тобою були ще грішниками.

«Божа любов до нас виявилася в тому, що Бог послав Свого Єдинородного Сина у світ, щоб ми через Нього жили. Любов не в тому, що ми полюбили Бога, а в тому, що Він полюбив нас і послав Свого Сина як примирення за наші гріхи. Улюблені, коли Бог нас так полюбив, то й ми повинні любити одне одного!» (‭‭1 Івана‬ ‭4‬:‭9‬-‭11‬ ‭CUV‬‬)

Бог Є Любов! Його Любов не тільки пробачає, але відновлює і змінює наші серця. Його Любов бачить нашу гріховність, страхи, сумніви, але все одно каже: «Ти - мій. Я люблю тебе»! Адже Він вибрав нас у Собі раніше від створення світу і знає ким ти і я зможемо стати завдяки Його благодаті!

Божу Любов неможливо заробити чи заслужити, вона не залежить від нас: її можна лише прийняти. Божа Любов діє навіть тоді коли ми відчуваємо себе безнадійно слабкими, коли наші серця розбиті, коли ми зневірилися або що. Божа Любов змінює все!

Так само, як Ісус не боявся болю, презирства і приниження тоді, коли йшов на Хрест, Він готовий прийняти кожну людину, яка відкриє своє серце Йому сьогодні.

Різдво Христове – це нагадування про те, що ти і я - ми - ніколи не самотні!

Навіть якщо я чи ти неодноразово падали, навіть якщо самі поставили на собі хрест, - Він не викреслив нікого з нас! Навіть зараз, в цей найважчий для кожного українця час, навіть посеред найтемнішої темряви Божа любов завжди поруч!  Ісус настільки близький до кожного, хто закликає Його Ім'я в істині!

Його Любов підтримає,  відновить надію, оновить віру і геть прогонить страх. Присутність Його Любові замінить сум на радість, а ніжний дотик Його Духу перетворить самотність на глибоке відчуття Божої присутності!

Чи знаєш ти Його, мій любий друже? Чи стала Його Любов тою живою реальністю, яка змінює твоє серце кожного дня, щохвилини? Чи дозволиш ти цій Любові повністю змінити тебе?!

Мій вибір і моя молитва: Господи! Зміни моє серце, зміни мене,  навчи мене любити так, як любиш Ти! Нехай Твоя воля, яка є на Небі здійсниться в моєму житті! Що я маю вчинити?

А що обираєш ти, мій друже?

Свічка Пастухів (Свіча Радості) : продовження

Добігає закінчення вже третій тиждень Адвенту Різдва. А я продовжую читати історію приходу в цей світ Сина Божого і розмірковувати над деякими її фрагментами.

В неділю, коли було запалено Свічку пастухів, ми говорили про пастухів, як обраних Господом учасників цієї найочікуваннішої події, щоб потім сповістити цю Добру звістку багатьом людям. Ми вже відзначили критерії Божого обрання - їхню щирість і готовність виконувати волю Божу.

Знаєте, друзі, мені здалася дуже вдалою картинка, яку ви можете бачити ліворуч вгорі, тому що приблизно так я уявляла собі їх «прийшли». Скільки разів я читала цю чудову історію, мені завжди здавалось, що ставши свідками слави Небес, яка їм відкрилася й почувши слова ангела, їхні серця так запалали, що вони просто понеслись, а не пішли!

Месія народився! А вони, ті, які були далеко від суспільства, стали першими свідками цієї великої таємниці! Хіба тут можливо просто йти?! Тут летітимеш, немов на крилах!

Вони не мали найменшої уяви про те, де саме знаходиться цей хлів і не знали, як саме вони його знайдуть, але Божий вогонь, який запалав у їхніх серцях, вабив їх і направляв.

Адвент Різдва. Свічка Пастухів (Свіча Радості)

Сьогодні, милістю Божою маємо 15 день Адвенту Різдва і на недільних Богослужіннях (в деяких церквах*) було запалено третю свічку – Свічку Пастухів чи Свічу Радості!

Це та радість, друзі, яку Ангел Господній сповістив пастухам, явившись їм у великій славі. Почитаймо Слово Боже:

«А в тій місцевості були пастухи, які вночі перебували в полі та стерегли свою отару.

Аж [ось] Господній ангел став між ними, і слава Господня осяяла їх, і вони були охоплені великим страхом.

Та ангел сказав їм: Не бійтеся, бо я звіщаю вам велику радість, яка буде для всього народу: для вас сьогодні в місті Давида народився Спаситель, Який є Христос Господь.

А ось вам ознака: знайдете сповите Немовля, Яке лежить у яслах.

І раптом з’явилася біля ангела сила‑силенна небесного війська; вони хвалили Бога і проголошували: Слава Богові на висоті, а на землі – мир в людях доброї волі!» (Лукі‬ ‭2‬:‭8‬-‭14‬ ‭CUV‬‬)

Відтепер з Небес на землю, в подобі людини, зходить істинне Боже Світло і Свою добру волю Батько виявлятиме в/через людей, оскільки саме заради них, людей, улюбленого творіння Бога, і відбувається ця довгоочікувана подія! Яка ж це велика радість!

Радість також у тому, що прихід в цей світ Сина Божого одразу починається з підтвердження слів Господа, які Він сказав колись пророку Самуілу про Саула:

«Але Господь сказав Самуїлові: Не дивись на його вроду, та на його високий зріст, тому що Я його відхилив. Адже Бог дивиться не так, як дивиться людина. Людина дивиться на обличчя, а Господь дивиться на серце!» (1 Самуїла‬ ‭16‬:‭7‬ ‭CUV‬‬)

Він бачить наші серця (Він - Всюдисутній, Всюдиприсутній і бачить все), судить і зважує всі наміри наших сердець! Він обирає немудре й немічне аби засоромити премудрих і сильних!

Друзі, думаю що і ви розмірковували над тим, чому Господь обрав Давида, взявши його від овець і саме його назвав людиною по серцю Своєму? Чому саме пастухи стали першими, хто дізнався про народження Спасителя?! Чи це не дивно, що таке велике благословення отримали від Господа найменш видатні й шановані, а не ті, які мешкали в палацах?! 

А можливо це стало саме тому, що хоча вони жили далеко від суспільного життя, але вони як ніхто вміли турбуватись за інших? Так, вони жили серед овець, але в їхніх серцях була готовність служити і відкритість для Бога.

Думаю, що саме тому третя свіча Адвенту була названа Свічка пастухів і має другу назву - Свіча Радості!

Найбільш велика радість в тому, що народився Спаситель!

А ще - радість в тому, що Бог дивиться не на зовнішнє, а на внутрішнє - Він бачить моє і твоє серце. Він обирає Собі людей за готовністю їхніх сердець почути, послухатись і прийняти Його послання і через них втілює Свій плани. Такими людьми в історії народження Спасителя стали проста юдейська дівчина Марія, щирий добрий плотник Йосип і звичайні пастухи з серцями, відкритими для Бога.

Свічка пастухів — це нагадування, що найцінніше в нас — це наші відкриті серця, готові прийняти Його любов. Наш Бог є Незмінний і Вірний - і це міцне підґрунтя нашої радості, друзі.

Радіймо!

_____

* це уточнення роблю тому, що дехто дивується «свічкам»))

Тому хочу зробити наголос на тому, що традиція ця людська. В Біблії про запалення чотирьох свічок і про віночки не йдеться. Перша згадка про про святкування Адвенту в західній церкві належить до IV століття. Але хоча це святкування - запроваджена людьми небіблійна традиція, особисто мені вона подобається тим, що дає можливість не тільки самій, перечитуючи Євангелію, ще і ще досліджувати своє серце, але й кожного дня, протягом чотирьох тижнів, ділитись Христом з тими, для кого Різдвяні свята - в першу чергу кількість страв на столі і придбання подарунків...

Дух і Наречена кажуть: гряди, Господи!!! Тому радіймо, брати й сестри: Христос близько!

Вифлеємська Свіча (Свіча Миру) : продовження

Закінчується другий тиждень Адвенту Різдва. Запалено вже дві свічі: Свіча Надії і Свіча Миру.

Прийдешньої неділі в наших зібраннях буде запалено третю свічу - «Свічку пастухів» або Свічу Радості.

Перечитуючи в ці дні історію Божих обітниць, а також Євангельську оповідь, я раптово подумала: скільки разів я читала і перечитувала історію народження в світ нашого Спасителя, але чомусь особа Йосипа, чоловіка Марії, була в мене поза достойною увагою!.

Трапилось так, що завжди в центрі моєї уваги була саме Марія. Дійсно, є всі підстави бути зосередженими на вчинку цієї простої юдейської дівчини, адже якби Марія не підкорилася Богу і відмовилася від Божого задуму, то величної історії спасіння могло б не статися. Її смирення, її готовність довіряти своєму Господу стали ключем до виконання великого Божого плану. Більше роздумів про це ви можете прочитати і послухати в нотатці «Предопределение» (див. сайдбар праворуч 👉🏻).

А от про Йосипа, який став земним батьком Ісуса, ми знаємо, насправді, доволі мало. Знаємо, що він не був священником, а був теслею, людиною яка працювала своїми руками. Знаємо, що він походив з дому та роду Давидового, з коліна Юдиного. Знаємо також, що Йосип мав благородне, любляче і мʼяке серце, а також те, що він любив Бога був людиною богобоязлививою й покірливою.

Це ми стверджуємо тому, що бачимо як він вчинив з Марією, зарученою йому жінкою. Коли Йосип дізнався, що його наречена вагітна (а він ще не знав в цю хвилину, що завагітніла вона від Святого Духа), то він демонструє зразкову реакцію. Незважаючи на, ймовірно, глибоку образу, він «будучи праведним і не бажаючи її ославити, вирішив таємно відпустити її.» (Матвія 1:19 CUV)

Він хоче захистити Марію від ганьби, яка загрожуватиме їй смертю. Адже в Ізраїлі заручини вважалися надзвичайно серйозним дійством. З часу заручин наречений і наречена, хоч і не жили разом, юридично ставали чоловіком і дружиною, маючи всі відповідні права, включаючи права вдівства та спадкування майна.

Відповідно, вагітність нареченої вважалась перелюбом (подружньою зрадою) і, згідно із Законом, мала б каратися смертю*.

Адвент Різдва. Вифлеємська Свіча (Свіча Миру)

Сьогодні на Богослужіннях було запалено другу свічку Адвенту Різдва і означає це, що ми вступили в другий передріздвяний тиждень.

Як ми говорили вчора, друга свіча має назву Вифлеємська свіча або Свіча Миру і нагадує нам про те, що Бог, який є наш мир, присутній навіть у найскладніших та найбільш заплутаних ситуаціях.

Через пророка Міхея Господь промовляв до Свого народу:

«Ти ж, Вифлеєме-Ефрато, – найменший серед Юдиних тисячників. З тебе вийде за Моєю волею Той, Хто буде Владикою в Ізраїлі, – хоч Його походження від початку, від часів віковічних.» (5:1 CUV)

Дорогоцінні! Давайте спробуємо уявити собі цю історію: вагітна Марію, яка знаходячись на дев'ятому місяці, разом зі своїм чоловіком Йосипом, змушена була здійснювати надважку подорож з Назарету до Віфлеєму.

Це була далеко не ідеальна подорож! Не в комфортному позашляховику з кондиціонером і можливістю полежати на задньому сидінні. Це був важкий шлях через всю юдейську землю: вагітна жінка, яка була вже напередодні пологів, їхала сидячи верхи на ослику…

Суха земля, пил, спека вдень, холод вночі, без можливості комфортно відпочити і прийняти душ в пʼятизірковому готелі… Зрештою, коли вони приїжджають в місто, то замість комфортного житла, вони мають зупинитись на ночівлю в загоні для тварин з відповідним комфортом і запахом…

Про це, можливо, легко читати але, напевно, мало хто з нас, теперішніх, погодився би ризикнути так подорожувати. Це зможе тільки та людина, яка подібно до Марії, всім серцем любить і довіряє Богу, яким покликана.

Але насправді, Віфлеєм став символом того, як Бог часто діє в нашому житті. Він обирає щось немудре, немічне, понижене, неіснуюче й недосконале аби засоромити премудрих і сильних, позбавити сили існуюче! Саме ці обрані, які малі в своїх очах, але щиро посвячені Богу всім своїм серцем, стають частиною Його великого плану, інколи самі цього не розуміючи до кінця.

Так, маленьке містечко Віфлеєм стає місцем найбільшої події в історії людства - місцем народження Спасителя, бо саме так вирішив Бог.

Улюблені! Наш незмінний Бог часто діє в тих місцях і моментах, де ми не очікуємо побачити Його руку. І навіть зараз, в найважчі часи для нашої країни, коли навкруги біль і смерть, коли нам здається, що всі наші мрії помножилися на нуль і плани розпалися…

Навіть в цей час Бог готує для нас щось набагато більше і важливіше, ніж ми могли мріяти:

• Його досконалий мир,
• Його присутність посеред скорбот,
• Його захист і благословення,
• Його світло, яке ніколи не зможе перемогти темрява!

Найголовніше для нас в будь-який час, а особливо в ці передріздвяні дні, - перебувати у Христі, в Його Слові, знати Його і бути з Ним, навчаючись від Нього любові, лагідності й покірливості.

Нехай же мир Божий, який перевищує всяке розуміння, збереже ваші серця і ваші думки в Христі Ісусі, дорогоцінні друзі!

Свіча Пророцтв (Надії) : закінчення

Добігає закінчення перший тиждень Адвенту. Вже завтра, в наших зібраннях, до першої Свічки пророцтв (Свічки Надії) буде запалено другу свічку Адвенту - Віфлеємську (або Свічу Миру).

На цьому тижні ми згадували про дивний і незбагненний Божий план спасіння людини, який був проголошений Ним після гріхопадіння і багато разів був повторений через пророків, а почав здійснюватися з народженням Ісуса Христа.

Для народження Месії Бог вибрав найскромніші обставини:

• найменше містечко в Ізраїлі - Віфлеєм;
• просту і скромну дівчину Марію, яка щиро любила Бога;
• звичайні ясла замість крутого пологового.

Всім цим Він хотів показати, що Його сила і велич не залежать від земних обставин або умов. Він прийшов не для того, щоб показати могутність, а щоб виявити справжню силу через любов і жертовність.

Вся історія Різдва нагадує нам, що навіть у найпростіших і найскромніших обставинах Бог здатний здійснювати найвеличніше. Він вибрав ясла, а не трон, вибрав любов, а не силу для того, щоб явити нам істину.

Друзі, кожен з нас запрошений Небесним Батьком відкрити своє серце для Його любові. Адже Бог виявив Свою любов до нас тим, що Христос за нас помер, коли ми були ще грішниками (Рим. 5:8).

Ми покликані прийняти Його жертву і дозволити Йому змінити нас зсередини.

Народження в цей світ Єдинородного Сина Божого — це більше, ніж історія. Це запрошення! Запрошення жити і любити так, як жив і любив Він.

Чи готові ми відгукнутись? Чи знаєш ти Його особисто?

Свіча Пророцтв (Надії) : продовження 2

Допоки ми з вами можемо говорити «сьогодні», це означає, що ми живі, можемо зробити крок назустріч Богу і дозволити Йому оновити нашу віру й оживити все те, що, здається, втратило силу жити.

В Адвент надії знову і знову Дух Божий нагадує нам, що Бог здатен воскресити все те, що здається безнадійно мертвим. Він бажає і може вдихнути нове життя в наші найкращі мрії, в наші стосунки, оживити наші серця, відновити нашу країну.

Особливо безцінним це є для нас в Україні зараз, під час розвʼязаної росією повномасштабної загарбницької людоненависницької війни…

Коли руйнується все навколо - і в фізичному світі, і в наших зранених душах - ми можемо довіряти Його обіцянкам!

«Надходить такий час, – говорить Господь, – коли Я виведу від Давида праведний Паросток. Він, як Цар, правитиме мудро та запровадить на землі правосуддя і справедливість.

За його днів Юда спасеться, і житиме в безпеці Ізраїль [і Україна]. А ось Його Ім’я, яким Його називатимуть: Господь – наша Праведність.» (Єремії 23:5-6 CUV)

Імʼя, яке використовує пророк Єремія, звучить оригінально Ягве-Цідкейну і в перекладі означає «Бог виправдання наше» або «Бог - наша праведність».

Розкриваючись подібним чином, Бог обіцяє новий заповіт, заповіт благодаті, який народжує в людині нове серце, слухняне Богові.

«Бо Того [Ісуса], Хто не відав гріха, Він учинив за нас гріхом, щоб стали ми Божою правдою в Нім!», - пояснить апостол Павло пізніше (2Кор.5:21)

P.S. Щоб дізнатися трохи більше про всю глибину Божої обіцянки, яка міститься в одному лише Його Йменні «Господь – наша Праведність», ви можете почитати дві частини коротенького уроку 10, який опубліковано на блозі домашньої церкви:

Частина 1

Частина 2

Свіча Пророцтв (Надії) : продовження

Так, саме у 3 главі книги Буття, одразу після гріхопадіння, ми вперше чуємо Благу Добру Звістку. Вибір першої людини повстати проти свого Творця через непослух, замість того, щоб правити разом з Ним, як Він задумав, мав руйнівні наслідки: розлука з Богом, безліч проблем на землі, втрата життя — як фізичного, так і духовного.

Але, в цей самий гіркий час, Бог проголошує план відкуплення і повернення людини у близькі стосунки з Ним: у вірші 15 ми чуємо слова, які стають першою обіцянкою спасіння (на фото вгорі).

Небесний Батько, Першоджерело нашого життя, проголошує пророцтво про Месію, заповідаючи, що потомство жінки здобуде остаточну перемогу над злом. В цих словах Бог, який Є Любов, являє всім нам Свою любов і милість, які сяють надією прямо посеред людського падіння.

Ця обіцянка нагадує нам, що Божий план спасіння є непереможним, а Його милість сильніша за будь-який гріх. Навіть коли все здається втраченим, Божа любов не тільки відновлює, але й веде до вічного спасіння.

Дорогий Друже! Основою християнства є не тільки те, що Ісус помер за гріхи світу, але й те, що Він воскрес заради світу (а це означає - кожного з нас)!

Завдяки Ісусу смерть не отримає останнього слова тому що Він Своєю смертю подолав смерть! Через Ісуса перемога вже дарована тим, хто довіряє Йому!

Адвент починається з цієї глибокої істини – Бог виконує Свої обітниці.

Адвент Різдва. Свіча Пророцтв (Надії)

Друзі, ми з вами вступили в період Адвенту Різдва (очікування Різдва) і в цей час, звісно, хочеться особливо розмірковувати над цією найвеличнішою подією в історії людства.

Сьогодні, на початку зібрання, було запалено першу свічку Адвенту – свічку Надії або свічку Пророцтв.

Ця свічка нагадує нам, що обітниця Бога, яку Він виголосив після гріхопадіння першого Адама (Буття 3:15), а потім багаторазово повторив через Своїх пророків, була і назавжди є незмінною.

«Я покладу ворожнечу між тобою й жінкою, між твоїм насінням і її насінням. Воно розчавить тобі голову, а ти будеш жалити його в п’яту.» (Буття‬ ‭3‬:‭15‬ ‭CUV‬‬)

«Отже, Сам мій Владика дасть вам ознаку. Ось Діва завагітніє й народить Сина, і дасть Йому ім’я Еммануїл [з нами Бог].» (‬Ісаї 7‬:‭14‬ ‭CUV‬‬)

Ці обітниці Божі здійснилися саме в Ісусі Христі, який є Світлом для світу. Прихід Христа змінив історію й подарував світу надію.

Задовго до народження Христа, пророцтва про Його прихід були світлом у темряві для ізраїльського народу. Вони нагадували, що Бог не забув Своєї обіцянки, і що настане час, коли Месія прийде, щоб змінити історію і спасти світ.

Навіть коли народу здавалось, що нічого не відбувається – Божа обіцянка була незмінною, і кожне наступне пророцтво зміцнювало їхню віру в те, що Боже світло обов’язково зійде.

Прихід Христа змінив історію, подарував світу надію, став передвістям перемоги світла над темрявою.

Народження Сина Божого в світ стане відомим по всій землі, бо Він принесе справедливість, мир і спасіння, забере наші грішні камʼяні серця і дасть нам серця з плоті, відкривши шлях до примирення з Небесним Батьком.

«Тому що Дитя нам народилося, – нам дано Сина.

Влада на Його плечах, і дадуть Йому ім’я:

Дивовижний Порадник, сильний Бог, Отець вічності, Владика миру.

Потужною буде влада і нескінчений мир на престолі Давида і в усьому царстві,

оскільки влада буде закріплена й утверджена на правді і правосудді – відтепер і на віки вічні!

Це учинить ревність Господа Саваота!» (Ісаї 9:5-6 CUV)

«Надходить такий час, – говорить Господь, – коли Я виведу від Давида праведний Паросток. Він, як Цар, правитиме мудро та запровадить на землі правосуддя і справедливість. За його днів Юда спасеться, і житиме в безпеці Ізраїль. А ось Його Ім’я, яким Його називатимуть: Господь – наша Праведність.» (Єремії 23:5-6 CUV)

022. Нагорная проповедь, Матфея 6:1-4

Мы с вами продолжаем читать и кропотливо исследовать Нагорную Проповедь нашего возлюбленного Господа Иисуса Христа. Сегодня мы начинаем чтение 6 главы Евангелия от Матфея (памятуя о том, что разбивка на главы появилась значительно позднее самих рукописей) и прочитаем первые четыре стиха, в которых Иисус учит слушателей о помощи бедным. 

Некоторые переводы Библии дают стихам 1-4 подзаглавие «Учение о милостыне» или «Про милостиню» и т.п. А в сучасному українському перекладі, наприклад, є підзаголовок «Не робіть добрих вчинків напоказ».

Сразу хочу попросить вас: если вы не слушали предыдущие беседы, то послушать их можно в подкасте «Слово, исходящее из уст Божьих» на моем ютуб-канале. Это принесет вам бОльшую пользу, т.к. я твердо убеждена, что даже каждое слово, произносимое нашим Господом, произносимо именно в такой последовательности, которая направляет нас к их правильному разумению.

«Смотрите, не творите милостыни вашей пред людьми с тем, чтобы они видели вас: иначе не будет вам награды от Отца вашего Небесного. Итак, когда творишь милостыню, не труби перед собою, как делают лицемеры в синагогах и на улицах, чтобы прославляли их люди. Истинно говорю вам: они уже получают награду свою. У тебя же, когда творишь милостыню, пусть левая рука твоя не знает, что делает правая, чтобы милостыня твоя была втайне; и Отец твой, видящий тайное, воздаст тебе явно.»(Мф.6:1-4 SYNO)

Предлагаю Вам прочитать эти слова Господа в нескольких других переводах:

Трохи мемуарів з роздумами...

Дві цікаві події трапилися зі мною протягом кількох днів: 13 серпня одна моя дорогоціна сестричка надіслала мені спогад-1, а сьогодні Фейсбук нагадав спогад-2.

Таке співпадіння, з одного боку, немов би приємні спомини, але з іншої сторони - складається враження, що минуле не відпускає...

Кажуть, що в поважному віці деякі люди починають писати мемуари, а дехто навіть пов'язує це з хворобою - відсутностю «короткої пам'яті». Не хочу ні з ким сперечатися (тим більше, що вік не такий вже прям сильно поважний 😉), але сама завжди тримаю в серці слова Господа, перед очима якого пишеться пам'ятна книга:

«Проте зовсім по-іншому розмовляють між собою ті, котрі бояться Господа. Господь чує все і перед Ним пишеться Пам’ятна Книга щодо тих, які бояться Господа, і котрі вшановують Його Ім’я.» ‭‭(Малахії ‭3‬:‭16‬ ‭CUV‬‬)

Згадую також і пісню, яку в 90-роки ми співали по збірникам «Пісня Відродження» - «Милости  Господни вспоминай, считай» і яка тепер має переклад українською. В цій пісні є такі слова:

«В час, коли так важко вірити тобі,

І коли втомилось серце в боротьбі,

Ти згадай ту милість, що Господь явив,

Будеш дивуватися, що Він зробив!

Милості Господні ти не забувай,

Всі їх разом поряд у душі складай!

Пам'ятай, як щедро Бог нас наділив,

І не забувай, що Він для нас зробив!»

До слова, автор оригіналу пісні - Джонсон Оутман і написав він її далекого 1897 року.

То про що це я? Колись, протягом 2003-2005 років, через кількох зовсім різних людей, які не знали один одного, Господь підтвердив мені те, що говорив наодинці: я маю писати для себе і ділитись з іншими тим, що Він відкриватиме Своїм Святим Духом.

На той момент життя моя самооцінка була ще не просто заниженою, - вона майже дорівнювала нулю. Тільки Божа любов, яку я постійно відчувала, тримала мене: душа моя проходила період зцілення і відновлення в Господі.

Тому писати я таки почала, але майже через 10 років.

Звісно, писала (і пишу) я завжди тільки по надхненню від Святого! Я ніколи не сідала і не думала: «а про щоб це таке мені сьогодні написати». Він вкладав бажання і перетворював бажання в слова, обгортаючи Своєю любов'ю. Писала, пишу і записую я те, що Господь вважає за корисне для інших, а не щось сокровенне, чому ще не час.

Ці два нагадування, що так «співпали» в часі, я розглядаю, як ще одну нагоду порахувати милості Господні і подякувати Йому за те, що в різні часи мого життя Він дарував мені милість бути вірною Йому, Його обітницям і своїм обіцянкам.

Надто недосконалою людиною я є, щоб навіть подумати, що кудись зможу йти або щось робити без Нього. Для мене все в усьому Христос: Його бачу в навколишньому світі, в людях, навіть в подіях, що відбуваються. Тому все, через що Він провів - є корисним досвідом для неповторення помилок, до якого особисто я, як людина аж надто схильна.

Двічі давала я обіцянку моєму Господу: вперше під час водного хрещення і вдруге - під час рукопокладення на служіння.

Молю Тебе, Господи Ісусе, не дай мені порушити жодної 🙏 Даруй мені милість служити всією доброю совістю Твоєму Тілу, тим людям, які потребують Твоєї Євангелії й тим, кого Ти передуставив до спасіння. Стверджувати душі Твоїх учнів, до чого Ти і покликав мене 🙏  Як колись Ти сказав: «...ти підеш до всіх, до кого лише Я тебе пошлю, і говоритимеш те, що Я тобі накажу.» (Єремії ‭1‬:‭7‬ ‭CUV‬‬) Амінь.

Цей допис роблю спонтанно і більше для себе, не плануючи його розповсюджувати. Можливо, його прочитають друзі, які читали(ють) цей мій блог. Якщо «випадково» допис трапиться вам в Інтернет-просторі, то буду вдячна за ваші думки щодо піднятої теми «випадкових спогадів».

Спогад-1. Рукопокладення, 2012 р.

💙 💛 💖 💛 💙

021.2. Нагорная проповедь, Матфея 5:43-48. Часть 2

Драгоценные друзья! Сегодня я публикую окончание предыдущей записи, 021, которое я обещала опубликовать через две недели. Этой записью мы завершаем рассмотрение фрагмента Нагорной Проповеди,  с 43 по 48 стихи, и 5 главы Евангелия от Матфея в целом.

Напоминаю вам, драгоценные, что если вы не слушали предыдущие беседы, то послушать их можно в подкасте «Слово, исходящее из уст Божьих» на моем ютуб-канале. Это принесет вам бОльшую пользу, т.к. я твердо убеждена, что даже последовательность каждого слова, произносимого нашим Господом, имеет значение и направляет нас к их правильному разумению. Итак, наш отрывок целиком представлен во многих переводах в предыдущей беседе и потому здесь я его повторять не буду. Предлагаю Вам прочитать окончание 44 стиха в том расширенном переводе, который я зачитываю в записи: 

«хорошо отзывайтесь, призывайте Божью благодать и одаряйте благами проклинающих вас и произносящих заклятия на вас; по отношению к тем, кто ненавидит вас страшной ненавистью, гнушается вами и питает к вам отвращение, проявляйте доброту, очевидную для других; просите в молитвах и выпрашивайте за тех, кто вам угрожает, наносит вред, причинят ущерб, оскорбляет, поносит и злословит вас, а также гонит, преследует или изгоняет вас» (Мф.5:44)

Предлагаю Вам прочитать также значения отдельных слов 44 стиха, места Писаний и цитаты, которые упоминаются в окончании этой беседы:

021. Нагорная проповедь, Матфея 5:43-48. Часть 1

Драгоценные друзья! После длительного перерыва, мы с вами продолжаем наше неторопливое (уже в буквальном смысле) чтение и кропотливое исследование Нагорной Проповеди нашего возлюбленного Господа Иисуса, которую еще называют Конституцией Царства Божьего.

Для нашего сегодняшнего фрагмента, стихов с 43 по 48, по-прежнему важным остается тот глубокий акцент на Нравственный закон (или особенности христианской этики), который делает Господь Иисус в этой части Своей Проповеди. Ведь именно Нравственный закон, межличностные отношения характеризуют жизнь и поведение граждан Царства Божьего.

Сразу хочу попросить вас: если вы не слушали предыдущие беседы, то послушать их можно в подкасте «Слово, исходящее из уст Божьих» на моем ютуб-канале. Это принесет вам бОльшую пользу, т.к. я твердо убеждена, что даже последовательность каждого слова, произносимого нашим Господом, имеет значение и направляет нас к их правильному разумению.

«Вы слышали, что сказано: люби ближнего твоего и ненавидь врага твоего. А Я говорю вам: любите врагов ваших, благословляйте проклинающих вас, благотворите ненавидящим вас и молитесь за обижающих вас и гонящих вас, да будете сынами Отца вашего Небесного, ибо Он повелевает солнцу Своему восходить над злыми и добрыми и посылает дождь на праведных и неправедных. Ибо если вы будете любить любящих вас, какая вам награда? Не то же ли делают и мытари? И если вы приветствуете только братьев ваших, что особенного делаете? Не так же ли поступают и язычники? Итак будьте совершенны, как совершен Отец ваш Небесный.»(Мф.5:43-48 SYNO)

Предлагаю Вам прочитать эти слова Господа в нескольких других переводах:

Моим друзьям

Драгоценные! Вот только сейчас, наконец-то, смогла оформить и загрузить фрагмент видео, записанного в новогоднюю ночь!

В полном виде оно будет во вступлении к 21 дню Нагорной проповеди. С оформлением роликов и с их публикацией торможу очень сильно… уже больше четырех месяцев…

Но я верю и знаю, что не всегда так будет!

Люблю Вас, Друзья! Благословляю Великим Именем Господа нашего Иисуса Христа!