Показаны сообщения с ярлыком войны. Показать все сообщения
Показаны сообщения с ярлыком войны. Показать все сообщения

25 февр. 2023 г.

Найважчий рік життя

Мій допис с Фейсбук.
Навіяло…
Останні два дні, коли заходжу в соцмережи, у стрічці дуже багато споминів від друзів про те, як вони пережили початок повномасштабного вторгнення росії і цей, найдовший, останній рік життя.
Перечитуючи їхні емоції, сама немовби знову опиняюся в страшному 24 лютого 22… і звичайно згадую себе…
Вирішила й собі на стіні залишити, для пам'яті, кілька тезисних згадок про перші дні і місяці найжахливішого року життя… 

• Проснулись, як і всі кияни, від вибухів… рашисти бомбили моє рідне місто...
Перша думка: «дякую Тобі, Господи, що попередив» (відео є на моєму блозі). 
І одразу, у відповідь, внутрішнє розуміння: «ти повинна допомагати людям, проповідувати Євангелію і молитися за своє місто, не залишаючи його; робити все можливе, щоб збереглася церква».
Друга думка: «де взяти ліки і памперси для мами і всіх людей, які знаходяться в пансіонаті?!»
Далі… роботу в мене відмінили, а чоловік, зібравши документи й такий собі «тривожний чемоданчик» побіг на роботу, а я - шукати працюючі аптеки, щоб закупити памперси для лежачої Мамулі…
• Як виявилося, більшість магазинів і аптек зачинені, а в пансіонаті немає навіть хліба, тому що кожен ранок там купляли свіжий… Завдання помножилися…
• Все ускладнювалося тим, що долати  пішки такі відстані мені було надскладно (потім чоловік вже  їздив веліком).
• Щось знайшла! Повезло: добрий чоловік підвіз майже до пансіонату за копійки!
Додому пішки, під вибухи і ледве тягнучи ноги…
• Увечері - домашня група в он-лайні, молилися і спілкувалися під вибухи…
• Потім розпочалися спільні молитви по 2-3 години тричі на день…

• Найважчий біль - відносини з рідними, які всі на росіі та Білорусі: чомусь в один день я - улюблена сестричка, племінничка і тітонька - перетворююсь на брехуху, бо кажу правду про обстріли нашого Києва та інших мирних міст, звичайних житлових будинків… їх зомбоящик перемагає «кровні узи»… рідних вже не маю…
• Інтернет-війська, рядовий… очі… залишаю тільки опір дезінформації…
• Завдяки опублікованому 22 лютого відеозверненню, мені почали телефонувати і писати люди. Більшість з них я навіть ніколи не бачила… Всі вони потребували молитви, благочестивої поради, втішення і просто поплакати разом…

• Закінчуються ліки і памперси… Скласти перелік необхідного, знайти волонтерів, домовитися, щоб привезли… Хвала Богу за наших людей!!! Вони найкращі в світі!

• Коли обстріли наближались вже зовсім близько (10-15 км) і вдома, на 8 поверсі, диван в кімнаті з лоджією, що перетворився на основне робоче місце, скакав по кімнаті до дверей, - було страшно, але Слово, яке Господь дав 22 лютого, тримало мене: «Господь Царює!»
• Він не полишив Свій Величний Трон, Він, як і завжди, тримає Всесвіт у Своїй руці!
Якщо Господь не збудує дому, — даремно трудилися будівничі!
Якщо Господь не стерегтиме місто, — даремно на варті стояв сторож!
Будь хороброю, душа і стій до кінця, - адже Господь поруч!

• Майже до кінця березня з телефоном біля вуха 24/7… ні їсти, ні спати не можеш…
• Вдень знайти час і вийти з Евангеліями під супермаркет, до якого стоїть черга: можливо хтось потребує молитви і підкріплення? А можливо хтось прийме Христа?

• 23 березня… Матуся пішла…
Напередодні Дух Святий дав розуміння: їхати до неї терміново, помазати оливою і підготувати до погребіння…
•Знайшли таксі і зранку встигли помолитися 🙏🏻 під кінець молитви, на короткий час, Мамині очі, які вже дивилися кудись повз мене, наповнюються свідомістю і Мама благословляє мене 🙌 потім рукою поправляє моє волосся, яке вже місць без догляду, і незадоволенно покачує головою… (навіть залишаючи землю Мама залишалася справжньою найкрасивішою в світі жінкою)… Надвечір Мама пішла…

Як поховати, виконавши її бажання?! Віддати тіло землі не можливо: Київ закрито, а всі кладовища далеко за містом… Всіх померлих тільки кремують… черга настільки велика, що на прощання дається 5-10 хвилин… Вибач, Матуся, не виконала твого бажання… не змогла… Все було не так, як би хотілося… Слава Господу, що ти не здатна була  розуміти про війну…

Тепер на двох у нас залишилася одна мама і чоловіку трохи менше кілометрів намотувати на велосипеді… а в мене відчуття, що моя місія на землі завершена і тепер я вже нікому не потрібна… 
• За вікном все ближче вибухи, а нагорі сусід, врубивши на максимум реп, скаче так, що ми з чоловіком навіть не чуємо один одного… Здається, що весь світ збожеволів…

13 апр. 2022 г.

Вера в «темные времена»

К церкви. О вере во время «темных времен».

В течение последних 49 дней во многих общениях часто возникал один и тот же вопрос: как жить с чувством мира и уверенности в это, наполненное страданием и болью, темное и страшное время войны?!

Ответ мой неизменен: только верой и только по духу!
«Праведный Мой верой жив будет, но если он отступит от веры в Меня, Я буду недоволен им». (Евреям 10:38 НРП)
Жить верой, по духу, значит жить в постоянном общении со Святым Духом, пребывать в Слове Божьем, насыщаясь от Него всем своим существом: духом, душой и телом.

Любимые Друзья! Когда мы питаемся Словом Божьим, оно открывает нам истину, которая намного выше всего, что видят физические глаза! Мы получаем способность смотреть на все, что происходит, как бы сверху, с точки зрения Вечности, которая уже есть реальностью для детей Божиих.

Именно эта Истина изменяет сердце и жизнь, позволяет постичь праведность Бога и свое личное предназначение в этом мире. Это - ключ к жизни, в основе которой есть Иисус Христос! Именно и только благодаря этому можно пройти все жизненные бури.

Глубины веры невозможно найти в человеке, жизнью которого руководит непостоянство души.
Это значит, что нашим душам (мне и Вам) необходимо иметь мир, превосходящий всякое разумение, и спокойную, твердую надежду, рожденную духом в общении с Богом.
Ведь только человеку, чья жизнь движется духом, хорошо знакомо утешение, обретаемое в Его присутствии. Такой человек не сомневается в том, что Бог всегда верен Своим обещаниям.

Перед лицом неопределенного будущего этому миру просто необходимо видеть непоколебимую веру и неутомимое посвящение, души Божьих людей, пребывающих в покое при любых обстоятельствах.
О том, чему учит нас эта надежда, хорошо писал автор Послания к Евреям:
«Будем непоколебимо держаться исповедания веры, которая дает надежду, потому что Тот, Кто обещал нам, – верен.» (К Евреям 10:23 НРП)
Итак, Друзья, не станем унывать духом и отводить глаза от Иисуса, начальника и совершителя нашей веры, Который и приведет ее к совершенству!
Давайте помнить: ночь темнее всего перед рассветом и после каждой, даже наитемнейшей ночи обязательно наступает день!

14 мар. 2022 г.

Под прессом


Пишу потому что пишу… Пишу свои мысли, своё сердце… Возможно, кому-то это будет близко… Никто из нас никогда не знает своих дней, а во время войны это осознается особенно остро (возможно твой дом разбомбят следующим).
А есть так много сказать…

В первые дни войны я услыхала в духе два слова «под прессом» и пришло понимание, что моя жизнь, как и жизнь каждого человека, особенно считающего себя верующим, сейчас находится в состоянии «взвешивания».

Раскалённый пресс тяжких страданий, внутренних и внешних, выдавливает из наших сердец все то, чем они были наполнены на самом деле!
Буду ли я верить, что Бог благой, если моя жизнь не очень хороша? Буду ли доверять Ему когда вокруг горе, разруха и боль?!.

Моя реакция на боль и давильный пресс обстоятельств открывает мне самой глубины моего сердца, истинность веры и во многом определяет мое будущее.
Слова Господа «ты взвешен и найден очень легким» приобретают особую глубину, а их очень не хочется услышать в свой адрес.

Суть веры всегда в доверии кому-то (или чему-то), что не всегда можно понять умом или объяснить согласно человеческим меркам.

Если быть честными, то большинство людей хочет неопровержимых доказательств благожелательного присутствия Бога в нашей жизни. И это не ново. А если этих подтверждений нет?! Вот именно это время пресса открывает мне мою настоящую веру, мое упование и показывает насколько я Его человек.

Я уже вспоминала пару дней назад историю о шторме и учениках в лодке. Мы, как первые ученики, тоже склонны думать, на подсознании, что если Бог действительно с нами, то мы не должны попадать в шторм.
Но дело не в этом.

Если Иисус находится в нашей лодке, то шторм может прийти, может бросать нас в разные стороны, атаковать страхом, но мы не утонем, как и в случае с апостолом Павлом (Деяния 27:23-26). Корабль может быть разбит, но Господь всегда с нами и Он за нас!
А если Он за меня и за вас, то кто может быть против нас?!

Пресс это очень страшно и больно!.. Но оказывается, что именно раскалённый пресс поможет утвердить или опровергнуть своё Небесное гражданство!
Гражданство земное кратковременно: пока живо физическое тело.
Гражданство Небесное вечно: ведь мы есть образ и подобие Божие, бессмертный дух, который в какой-то момент жизни оставит бренное физическое тело.

Господь Иисус, помоги сохранить веру, доверяя Тебе без сомнений!
Помоги быть мужественной, твёрдо уповать на Тебя; верить, что Ты рядом со мной в это страшное время войны, как был рядом с Седрахом, Мисахом и Авденего в раскалённой печи.
Помоги сохранить чистым, свободным от ненависти своё сердце и свои уста не замарать грехом проклятий.
Благодарю Тебя, что Ты есть и что Ты нашёл меня! Спасибо, что Ты всегда со мной, что не оставишь и не покинешь меня по Слову Своему!
Люблю Тебя всем сердцем, всем разумением и всей силой. Молюсь и поклоняюсь только Тебе, мой Небесный Отец!
Во Имя Господа Иисуса Христа. Отец, Сын и Дух Святой. Аминь.

22 февр. 2022 г.

Пусть не страшит вас то!

В 24-й главе Евангелия от Матфея Господь Иисус Христос предупреждал Своих учеников, что перед тем, как наступит конец, мы будем слышать о войнах, военных слухах, восстаниях народов на народы, землетрясениях, голоде, болезнях...

И сегодня многие люди испытывают страх и беспокойство по этим и другим поводам, но независимо от того, что происходит, нам с Вами следует помнить: Господь по-прежнему царствует!

«Он облачен величием, облачен Господь и силою препоясан. Вселенная установлена и не поколеблется.» (Псалтирь 92:1)
Бог предупредил нас: Смотрите, не ужасайтесь, ибо надлежит всему тому быть. (Мф.24:6Жертвы Иисуса Христа и помазания Святого Духа Божьего достаточно для каждого из нас, чтобы в такое непростое время жить победоносной жизнью и возвещать Благую Весть Божьего Царства по миру всему, во свидетельство всем народам! 


Благодарю Вас за прослушивание, Ваши мнения и репосты, 
если Вы сочтете полезной эту запись.
Подписываясь на мой ютуб-канал, Вы помогаете мне 
возвещать Евангелие Царствия Божьего. 
Делясь со своими друзьями моими публикациями, 
Вы принимаете участие в распространении Благой вести.