Добігає закінчення вже третій тиждень Адвенту Різдва. А я продовжую читати історію приходу в цей світ Сина Божого і розмірковувати над деякими її фрагментами.
В неділю, коли було запалено Свічку пастухів, ми говорили про пастухів, як обраних Господом учасників цієї найочікуваннішої події, щоб потім сповістити цю Добру звістку багатьом людям. Ми вже відзначили критерії Божого обрання - їхню щирість і готовність виконувати волю Божу.
Знаєте, друзі, мені здалася дуже вдалою картинка, яку ви можете бачити ліворуч вгорі, тому що приблизно так я уявляла собі їх «прийшли». Скільки разів я читала цю чудову історію, мені завжди здавалось, що ставши свідками слави Небес, яка їм відкрилася й почувши слова ангела, їхні серця так запалали, що вони просто понеслись, а не пішли!
Месія народився! А вони, ті, які були далеко від суспільства, стали першими свідками цієї великої таємниці! Хіба тут можливо просто йти?! Тут летітимеш, немов на крилах!
Вони не мали найменшої уяви про те, де саме знаходиться цей хлів і не знали, як саме вони його знайдуть, але Божий вогонь, який запалав у їхніх серцях, вабив їх і направляв.