Там, на горі

Абсолютно зрозуміло, що це ви-пад-ко-вість! Чистої води випадковість - останній допис Гора: в житті Ісуса і для нас і сьогоднішній допис...

От воно просто «випадково співпало», що хтось з моїх фейсбук-друзів «аналізував» мій контент і, залишивши реакції, нагадав мені спогад про останній випуск євангелістів і душепіклувальників в нашій Школі інтенсивної підготовки при Worldwide Gospel Center Випуск цей відбувся у 2020 році… а далі ковід… повномасштабна війна…

Публікацію цього спогаду я супроводила роздумом, який зараз так торкнувся мого серця, що я вирішила його забрати в свій «щоденничок» без купюр*.

👇👇👇

Звичайно, це - не життя минулим, адже неможливо йти вперед з головою, поверненою назад.

Це - величезна вдячність Богу за все, що було в житті: за щасливе й гірке, за радість і сльози, за добре і зле.

Адже в усіх цих шляхах Він був зі мною, навіть тоді, коли мені здавалось, що Його немає і Він забув про моє існування.

Адже і мені у важкі часи доволі часто приходиться (навіть досі) задаватися питаннями типа «чому», «як так», «де» і таке інше… Тому до вподоби і по серцю мені щирість людей, які називають речі саме так, як відчувають їх в цей час.

Адже справжня віра і справжня духовність не в тому, щоб тільки сказати «як написано». Ні.

Справжня віра в тому, щоб продовжити жити так, як очікує від мене Бог, не зважаючи на те, що «не бачу, як написано», «не відчуваю так», проходжу свою внутрішню боротьбу, чи не маю повне розуміння.

Найбільше зусиль ми прикладаємо тоді, коли підіймаємось вгору, але найважче завжди спускатися з гори додолу.

Через споглядання Божого творіння ми пізнаємо велич Бога, чи ж не так?

Там, на горі, в Його присутності, все відкривається перед очима, як на долоні!

Там, на горі, в Його присутності, переживаєш найвищий мир, любов, спокій, красу і тишу. Не відчуваєш часу, втікає біль… ти є в присутності Вічного. Умиротворення.

Там, на горі, Він провадить вглиб, відкриває Свої найглибші глибини…

І як же важко звідти повертатись вниз, до «звичайних» речей, де дуже часто відчуваєш протилежне…

Але саме задля того, щоб ти зміг жити в силі тут, внизу, Він і підняв тебе на гору, а потім допоміг здолати шлях з гори.

Тут, в моєму повсякденні, Ти той Самий, Незмінний. Таким Ти був вчора, Є сьогодні і будеш завтра. І я не просто вірю в це - я це твердо знаю.

Ти більший за мої нерозуміння, вагання й непослух.

Ти сильніший за мої «не можу».

Ти терплячіший за мою впертість.

Ти - безмежно люблячий Тато.

Господи, без Тебе я не можу ні-чо-го! навіть зробити вдих і видих, бо Ти - моє життя і дихання.

Люблю Тебе, мій Небесний Батько! Дякую за минуле, теперішнє і майбутнє. Прославляю Тебе, мій Господь. Амінь

*текст написано 17 серпня 2024 р.

Про різні сторони однієї історії...

Здавалося б: ну що за назва для нотатки?) Тим більше, що так довго зберігала мовчанку! Йой!

Можливо, ви будете повністю правий, друже, якщо подумали так 😍 Але, зважаючи на те, скільки разів останнім часом мені довелося використовувати фразу «кожна медаль має дві сторони», то... Це фото, яке зустрілося мені в мережі, просто полонило своєю влучністю в моїй ситуації!

Ось така собі передісторія...

Вирішила трішечки записати для пам'яті собі і друзям, які цікавляться моїм/нашим життям (і ще інколи сюди заглядають), основні штрихи цього року, адже я не писала нічого майже 8 місяців.

Сьогодні, в день першої річниці з моменту офіційного благословення нашої помісної Церкви Ecclesia, захотілося трішечки написати.

Можливо спрацьовує звичка підводити певні підсумки року? 😏

За рік церква дуже зросла кількісно, перейшла на два потоки служінь в неділю, відбулося чотири водних хрещення (тільки сьогодні 19 братів і сестер заключили завіт з Господом). Бог покликав церкву оживляти «сухі кістки» — людей, поранених війною, розчарованих у вірі, тих, хто був близько до церкви, але далеко від Бога. За трохи більше ніж рік із трьох сімей виросла спільнота, де щонеділі збирається понад 500 людей! На цю хвилину, коли я пишу, в церкві функціонує 12 домашніх церков і буде ще багато більше!

На початку року Церква придбала своє власне приміщення, хоча і достатньо зруйноване, але власними силами неймовірно посвячених братиків і сестричок за 50 днів зробила там ремонт і 15 березня відбулись входини у власний дім! Алілуйя!

Це захоплююча історія, в якій, безумовно, прославляється Господь! Якщо подивитись на титульну картинку, то ця сторона історії відображена на ній однозначно ліворуч!..

Тепер перейдемо до другої сторони історї (праворуч на картинці).

Якщо чоловік одразу почав служити в звичайному для себе служінні, то для мене цей рік був вільним від служіння в церкві. Все, що я робила - молилась і відвідувала зібрання, але більше служила людям поза церквою, як душепіклувальник.

Чому ця сторона історії для мене сумна? Дякую, що запитали!

Тому що дуже хотілося би бути корисною в своєму домі. Фізичні сили, на жаль, вже багато в чому обмежені, але поки ще є можливість, то хотілося би бути корисною в своєму покликанні в своїй духовній родині.

Так хочеться, щоб кожна людина, яку Господь докладатиме до церкви зростала і досягала «зросту Того, Хто є Голова, – Христа»! Є часи, коли ти робиш для Тіла все, що може твоя рука. Але приходить час, коли ти маєш робити те, до чого покликав Господь. В цьому твоя слухняність і найбільша насолода - ти знаєш, що виконуєш волю Його!

Я твердо вірю, що у Господа на все Свій час і тому «знаючи, що випробування віри розвиває терпеливість», я довіряю Його веденню і дякую за все. Адже терпеливість «має досконалу дію, щоб ви були досконалі та бездоганні й щоб нічого вам не бракувало»! Тож знаю: Його досконалий час прийде! Але зараз трішечки сумую...

Щоб я зовсім не засумувала замість радіти, Господь, який зважує серця, дарував мені можливість служити, як волонтер, в глобальній команді Shapovalministries. (Тож, повертаємо погляд ліворуч на картинці.)

Глибоко в своєму дусі розуміючи всю цінність книг Андрія для зростання Тіла Христового, я маю величезне благословіння перекладати їх українською! Роблю це з величезним благоговінням у славу Господа  і рахую за невимовну честь! А ще поєдную це з навчанням в Школі «Євангелія Царства», отримуючи оновлення і величезне підкріплення в тому, що по великій Своїй милості Дух Святий відкривав протягом десятиріч.

Ось так коротенько занотувала я для себе й друзів події останніх місяців життя. Тепер кілька слів щодо «новин» ДЦВД. Історія її також цікава: з однієї сторони домашня церква не відбулась (і це сумно)... Але з іншої сторони - є діти Божі, які постійно продовжують сіяти в це бачення і ось, вже чотири роки, неіснуюча ДЦ підтримує кількох абсолютно існуючих капеланів і служителів. Це не просто радісно - для мене це абсолютно чудо Боже!

Праворуч, в сайдбарі, під архівом блогу, ви можете побачити картинку публічної групи для спілкування і взаємозбагачення дітей Божих в Telegram під назвою «Учні Христові». Ця група в минулому була закритою, для внутрішнього спілкування саме в ДЦВД.

Вірю, що саме Господь побудив мене перейменувати і відкрити її, як ще одну можливість зростати для всіх нас, а особливо для тих, хто через війну змушений жити далеко від України і має дефіцит спілкування. Наголошу: це не якесь окреме служіння, а тільки те, про що написано! 

Ласкаво просимо приєднуватися кожного, хто бажає зростати, глибше пізнавати Господа і розуміє, що є щось набагато більше, ніж те, до чого кожен з нас вже досяг.

«Яке його ім'я, такий він і є...»

Читаючи сьогодні Слово Боже, замислилась знову над історією народження і наречення імені останнього з дванадцяти патріархів, синів Якова, - Веніяміна.

Принагідно згадала, що навесні минулого року, одна ситуація в житті дорогих мені людей, вже змушувала мене приділяти увагу цьому питанню. Тоді я нічого для себе не записувала тож, цього разу, вирішила залишити для себе нагадовалочку😉

В назві цього допису я використала фрагмент зі слів Авігеї, коли вона говорила з Давидом про свого чоловіка Навала (1Самуїла / 1 Царств 25:25).

А поразмислюємо над фрагментом з Книги Буття, який є на картинці. Отже.

Нам потрібно враховувати (брати до уваги) традицію, яка була в єврейському народі: в імʼя, певним чином, закладалося (програмувалося) майбутнє людини. Зазвичай мати, народжуючи дитину, давала їй імʼя (окрім тих випадків, коли Бог втручався знаючи, що вона не назве вірно).

Отож, знаходячись у смертельному стражданні пологів, помираюча Рахіль дає імʼя сину, виходячи із власного болю - «Υἱὸς ὀδύνης μουʼ» - Беноні. Дослівно це означає «Син мого страждання», «Син моєї скорботи/біди».

Яків/Ізраїль, який безмежно кохав Рахіль, відчуває інакше і переназиває сина «Βενιαμιν» - Веніямін.

Ми не знаємо достеменно його мотивів. Можливо, він не бажав, щоб ім'я останнього сина постійно ворушило його скорботу про втрату Рахілі? Але дослівно це означає «Син моєї сили», «Син моєї правиці» (тобто «щасливий», оскільки євр. «аven» - «скорбота», може мати форму «оn», яке означає силу) або «Син півдня» (народжений на півдні, оскільки південь у традиційному мисленні ізраїльтян знаходився з правого боку, тоді як решта синів народилися північніше), тим самим визначивши йому місце пошани в його будинку.

Нова Женевська навчальна Біблія коментує цю історію з народженням 12-того сина Якова так:

«Беноні. Плач Рахілі про свою дитину віщує муки народження, які пізніше зазнає її народ, народжуючи на світ новий вік, вік благодаті.»

Маються на увазі слова, які записані в Євангелії від Матвія 2:17-18, де він цитує пророка Єремію:

«Так говорить Господь: У Рамі лунають звуки голосіння та гіркого ридання, — Рахиль оплакує своїх дітей. Вона відмовляється від розради через долю своїх дітей, бо їх вже немає.

Так говорить Господь: Перестань голосити, нехай твої очі не проливають сліз, — адже будеш мати нагороду за свій труд, — говорить Господь, — вони повернуться з ворожого краю.

Є для тебе надія на майбутнє, — говорить Господь, — діти повернуться у свої кордони.»

(Єремії 31:15-17, Сучасний переклад)

Тому, хоч який би був мотив, але переназвав Яків сина пророчо: «скорбот і болі не уникнути, але через страждання прийде перемога».

І ми всі, при даванні імен дітям, також маємо водитися Святим Духом, тому що яким буде ім'я, такими ми й будемо.

Адвент Різдва. Свічка ангелів (Свіча Любові)

Дорогоцінні! Добігає закінчення останній тиждень перед Різдвом - Адвент Любові. Сьогодні в зібраннях запалено четверту свічу -  Свічку ангелів (Свічу Любові). За три дні Різдво!

У нас, в Україні, достатньо важко зараз говорити і навіть писати про любов... Тотальний біль десяте Різдво поспіль і третє - просто нестерпний тотальний біль…

Коли ворог душ людських, руками агресора, намагається нас задавити ненавистю; коли кожного дня гинуть мирні люди, а наші мужні світлі воїни покладають за нас свої життя; коли ми постійно стаємо свідками вбивств і смерті... Єдину втіху ми знаходимо лишле в Тому, Хто насправді є Любов! Тому завжди, а особливо в цей важкий для нашої країни час, нам просто необхідно тримати свій погляд на нашому Проводирю і Вершителю віри, на Господеві Ісусі Христі!

Святкуючи Різдво давайте не будемо захоплені святкуванням більше, ніж Тим, Кому воно належить! Памʼятаймо Ісуса, тому що Різдво - Христове! Це про Його Народження! Важливо також пам'ятати, що Різдво - це не лише святкування народження Немовляти Ісуса. Це - втілення, прихід з Небес обітованого Месії, Сина Божого. Це - любов, яка більша за весь Всесвіт, тому що це - жертва, принесена заради кожного з нас.

Ціна мого і твого життя у Вічності - це смерть Сина Божого, Ісуса Христа, Господа нашого. Божа любов, яка відкрилась світові у вигляді Немовляти, мала пройти через біль і страждання, об’явитися Сином Божим у силі, за духом святости, через воскресення з мертвих, щоб дати нам дар Вічного життя.

Друзі! Різдво - це історія про безумовну любов. Адже Бог виявив Свою любов до нас тим, що Христос за нас помер, коли ми з тобою були ще грішниками.

«Божа любов до нас виявилася в тому, що Бог послав Свого Єдинородного Сина у світ, щоб ми через Нього жили. Любов не в тому, що ми полюбили Бога, а в тому, що Він полюбив нас і послав Свого Сина як примирення за наші гріхи. Улюблені, коли Бог нас так полюбив, то й ми повинні любити одне одного!» (‭‭1 Івана‬ ‭4‬:‭9‬-‭11‬ ‭CUV‬‬)

Бог Є Любов! Його Любов не тільки пробачає, але відновлює і змінює наші серця. Його Любов бачить нашу гріховність, страхи, сумніви, але все одно каже: «Ти - мій. Я люблю тебе»! Адже Він вибрав нас у Собі раніше від створення світу і знає ким ти і я зможемо стати завдяки Його благодаті!

Божу Любов неможливо заробити чи заслужити, вона не залежить від нас: її можна лише прийняти. Божа Любов діє навіть тоді коли ми відчуваємо себе безнадійно слабкими, коли наші серця розбиті, коли ми зневірилися або що. Божа Любов змінює все!

Так само, як Ісус не боявся болю, презирства і приниження тоді, коли йшов на Хрест, Він готовий прийняти кожну людину, яка відкриє своє серце Йому сьогодні.

Різдво Христове – це нагадування про те, що ти і я - ми - ніколи не самотні!

Навіть якщо я чи ти неодноразово падали, навіть якщо самі поставили на собі хрест, - Він не викреслив нікого з нас! Навіть зараз, в цей найважчий для кожного українця час, навіть посеред найтемнішої темряви Божа любов завжди поруч!  Ісус настільки близький до кожного, хто закликає Його Ім'я в істині!

Його Любов підтримає,  відновить надію, оновить віру і геть прогонить страх. Присутність Його Любові замінить сум на радість, а ніжний дотик Його Духу перетворить самотність на глибоке відчуття Божої присутності!

Чи знаєш ти Його, мій любий друже? Чи стала Його Любов тою живою реальністю, яка змінює твоє серце кожного дня, щохвилини? Чи дозволиш ти цій Любові повністю змінити тебе?!

Мій вибір і моя молитва: Господи! Зміни моє серце, зміни мене,  навчи мене любити так, як любиш Ти! Нехай Твоя воля, яка є на Небі здійсниться в моєму житті! Що я маю вчинити?

А що обираєш ти, мій друже?

Свічка Пастухів (Свіча Радості) : продовження

Добігає закінчення вже третій тиждень Адвенту Різдва. А я продовжую читати історію приходу в цей світ Сина Божого і розмірковувати над деякими її фрагментами.

В неділю, коли було запалено Свічку пастухів, ми говорили про пастухів, як обраних Господом учасників цієї найочікуваннішої події, щоб потім сповістити цю Добру звістку багатьом людям. Ми вже відзначили критерії Божого обрання - їхню щирість і готовність виконувати волю Божу.

Знаєте, друзі, мені здалася дуже вдалою картинка, яку ви можете бачити ліворуч вгорі, тому що приблизно так я уявляла собі їх «прийшли». Скільки разів я читала цю чудову історію, мені завжди здавалось, що ставши свідками слави Небес, яка їм відкрилася й почувши слова ангела, їхні серця так запалали, що вони просто понеслись, а не пішли!

Месія народився! А вони, ті, які були далеко від суспільства, стали першими свідками цієї великої таємниці! Хіба тут можливо просто йти?! Тут летітимеш, немов на крилах!

Вони не мали найменшої уяви про те, де саме знаходиться цей хлів і не знали, як саме вони його знайдуть, але Божий вогонь, який запалав у їхніх серцях, вабив їх і направляв.

Адвент Різдва. Свічка Пастухів (Свіча Радості)

Сьогодні, милістю Божою маємо 15 день Адвенту Різдва і на недільних Богослужіннях (в деяких церквах*) було запалено третю свічку – Свічку Пастухів чи Свічу Радості!

Це та радість, друзі, яку Ангел Господній сповістив пастухам, явившись їм у великій славі. Почитаймо Слово Боже:

«А в тій місцевості були пастухи, які вночі перебували в полі та стерегли свою отару.

Аж [ось] Господній ангел став між ними, і слава Господня осяяла їх, і вони були охоплені великим страхом.

Та ангел сказав їм: Не бійтеся, бо я звіщаю вам велику радість, яка буде для всього народу: для вас сьогодні в місті Давида народився Спаситель, Який є Христос Господь.

А ось вам ознака: знайдете сповите Немовля, Яке лежить у яслах.

І раптом з’явилася біля ангела сила‑силенна небесного війська; вони хвалили Бога і проголошували: Слава Богові на висоті, а на землі – мир в людях доброї волі!» (Лукі‬ ‭2‬:‭8‬-‭14‬ ‭CUV‬‬)

Відтепер з Небес на землю, в подобі людини, зходить істинне Боже Світло і Свою добру волю Батько виявлятиме в/через людей, оскільки саме заради них, людей, улюбленого творіння Бога, і відбувається ця довгоочікувана подія! Яка ж це велика радість!

Радість також у тому, що прихід в цей світ Сина Божого одразу починається з підтвердження слів Господа, які Він сказав колись пророку Самуілу про Саула:

«Але Господь сказав Самуїлові: Не дивись на його вроду, та на його високий зріст, тому що Я його відхилив. Адже Бог дивиться не так, як дивиться людина. Людина дивиться на обличчя, а Господь дивиться на серце!» (1 Самуїла‬ ‭16‬:‭7‬ ‭CUV‬‬)

Він бачить наші серця (Він - Всюдисутній, Всюдиприсутній і бачить все), судить і зважує всі наміри наших сердець! Він обирає немудре й немічне аби засоромити премудрих і сильних!

Друзі, думаю що і ви розмірковували над тим, чому Господь обрав Давида, взявши його від овець і саме його назвав людиною по серцю Своєму? Чому саме пастухи стали першими, хто дізнався про народження Спасителя?! Чи це не дивно, що таке велике благословення отримали від Господа найменш видатні й шановані, а не ті, які мешкали в палацах?! 

А можливо це стало саме тому, що хоча вони жили далеко від суспільного життя, але вони як ніхто вміли турбуватись за інших? Так, вони жили серед овець, але в їхніх серцях була готовність служити і відкритість для Бога.

Думаю, що саме тому третя свіча Адвенту була названа Свічка пастухів і має другу назву - Свіча Радості!

Найбільш велика радість в тому, що народився Спаситель!

А ще - радість в тому, що Бог дивиться не на зовнішнє, а на внутрішнє - Він бачить моє і твоє серце. Він обирає Собі людей за готовністю їхніх сердець почути, послухатись і прийняти Його послання і через них втілює Свій плани. Такими людьми в історії народження Спасителя стали проста юдейська дівчина Марія, щирий добрий плотник Йосип і звичайні пастухи з серцями, відкритими для Бога.

Свічка пастухів — це нагадування, що найцінніше в нас — це наші відкриті серця, готові прийняти Його любов. Наш Бог є Незмінний і Вірний - і це міцне підґрунтя нашої радості, друзі.

Радіймо!

_____

* це уточнення роблю тому, що дехто дивується «свічкам»))

Тому хочу зробити наголос на тому, що традиція ця людська. В Біблії про запалення чотирьох свічок і про віночки не йдеться. Перша згадка про про святкування Адвенту в західній церкві належить до IV століття. Але хоча це святкування - запроваджена людьми небіблійна традиція, особисто мені вона подобається тим, що дає можливість не тільки самій, перечитуючи Євангелію, ще і ще досліджувати своє серце, але й кожного дня, протягом чотирьох тижнів, ділитись Христом з тими, для кого Різдвяні свята - в першу чергу кількість страв на столі і придбання подарунків...

Дух і Наречена кажуть: гряди, Господи!!! Тому радіймо, брати й сестри: Христос близько!

Вифлеємська Свіча (Свіча Миру) : продовження

Закінчується другий тиждень Адвенту Різдва. Запалено вже дві свічі: Свіча Надії і Свіча Миру.

Прийдешньої неділі в наших зібраннях буде запалено третю свічу - «Свічку пастухів» або Свічу Радості.

Перечитуючи в ці дні історію Божих обітниць, а також Євангельську оповідь, я раптово подумала: скільки разів я читала і перечитувала історію народження в світ нашого Спасителя, але чомусь особа Йосипа, чоловіка Марії, була в мене поза достойною увагою!.

Трапилось так, що завжди в центрі моєї уваги була саме Марія. Дійсно, є всі підстави бути зосередженими на вчинку цієї простої юдейської дівчини, адже якби Марія не підкорилася Богу і відмовилася від Божого задуму, то величної історії спасіння могло б не статися. Її смирення, її готовність довіряти своєму Господу стали ключем до виконання великого Божого плану. Більше роздумів про це ви можете прочитати і послухати в нотатці «Предопределение» (див. сайдбар праворуч 👉🏻).

А от про Йосипа, який став земним батьком Ісуса, ми знаємо, насправді, доволі мало. Знаємо, що він не був священником, а був теслею, людиною яка працювала своїми руками. Знаємо, що він походив з дому та роду Давидового, з коліна Юдиного. Знаємо також, що Йосип мав благородне, любляче і мʼяке серце, а також те, що він любив Бога був людиною богобоязлививою й покірливою.

Це ми стверджуємо тому, що бачимо як він вчинив з Марією, зарученою йому жінкою. Коли Йосип дізнався, що його наречена вагітна (а він ще не знав в цю хвилину, що завагітніла вона від Святого Духа), то він демонструє зразкову реакцію. Незважаючи на, ймовірно, глибоку образу, він «будучи праведним і не бажаючи її ославити, вирішив таємно відпустити її.» (Матвія 1:19 CUV)

Він хоче захистити Марію від ганьби, яка загрожуватиме їй смертю. Адже в Ізраїлі заручини вважалися надзвичайно серйозним дійством. З часу заручин наречений і наречена, хоч і не жили разом, юридично ставали чоловіком і дружиною, маючи всі відповідні права, включаючи права вдівства та спадкування майна.

Відповідно, вагітність нареченої вважалась перелюбом (подружньою зрадою) і, згідно із Законом, мала б каратися смертю*.

Адвент Різдва. Вифлеємська Свіча (Свіча Миру)

Сьогодні на Богослужіннях було запалено другу свічку Адвенту Різдва і означає це, що ми вступили в другий передріздвяний тиждень.

Як ми говорили вчора, друга свіча має назву Вифлеємська свіча або Свіча Миру і нагадує нам про те, що Бог, який є наш мир, присутній навіть у найскладніших та найбільш заплутаних ситуаціях.

Давайте на самому початку приділемо трішечки уваги значенню самого слова «мир». Це нам необхідно зробити, щоб вірно розуміти про який саме «мир» ми говоритимемо і уявити бодай частину того благословення, яке ми отримуємо в союзі з Богом миру.

В умовах, коли ми в Україні, майже чотири роки живемо в умовах повномасштабної війни, розв'язаної нашим північним сусідом, слово «мир», для більшості з нас, означає в першу чергу «відсутність війни, смерті, руйнувань, горя».

Але чи тільки таке значення воно має? Якщо навіть Сам Господь має одно з імен Яґве-Шалом, то можливо слово «мир» вказує на щось набагато глибше і краще?

В Біблії ми зустрічаємо два основних слова, які перекладено словом «мир».

В Старому Заповіті це слово [shaw-lome'] «шалом» וםֹלש - «мир, благополуччя, добробут, здоров'я, безпека, дружелюбність».

В Новому Заповіті йому відповідає слово [ейрЕнен] ειρήνην зі значенням «спокій, мир, безпека; часто благополуччя». 

Слово «шалом» утворено від кореня, що має надзвичайно глибокий сенс і настільки багатогранне значення, що перевести його у всій повноті на іншу мову просто неможливо. Крім «миру», «спокою» і «благополуччя» цей корінь виражає значення «єдність, цілісність, цільність», «повнота», «досконалість» і «удосконалення», «ідеальність», «завершеність».

У тлумачному словнику Евен Шошан, «шалом» визначається дуже цікаво і глибоко: «реальність» від realis (лат.) - речовий, дійсний. 

«Великий мир (шалом) у тих, що люблять Твій Закон! Вони не спотикатимуться.» (Пс.118:165)

Подібне ми зустрічаємо на сторінках Нового Заповіту, коли Ісус говорить Своїм учням:

«Мир (шалом) залишаю вам, Мій мир (шалом) Я даю вам. Не так, як світ дає, Я даю вам. Хай не тривожиться ваше серце і не лякається.» (Iвана 14:27)

Як ми бачимо, дійсно цей мир - шалом дуже важливий і визначає нашу реальність, нашу дійсність. Ісус, звертаючись до своїх учнів, говорив, щоб вони несли таку реальність в доми людей, щоб вони були людьми миру, тобто шалому:

«Входячи ж до дому, вітайте його, [кажучи: Мир (шалом) цьому дому!] І якщо дім буде достойний, нехай зійде ваш мир (шалом) на нього; якщо ж не буде достойний, ваш мир нехай повернеться до вас.» (Матвія 10:12-13)

Через пророка Міхея Господь промовляв до Свого народу:

«Ти ж, Вифлеєме-Ефрато, – найменший серед Юдиних тисячників. З тебе вийде за Моєю волею Той, Хто буде Владикою в Ізраїлі, – хоч Його походження від початку, від часів віковічних.» (5:1 CUV)

Дорогоцінні! Давайте спробуємо уявити собі цю історію: вагітну Марію, яка знаходячись на дев'ятому місяці, разом зі своїм чоловіком Йосипом, змушена була здійснювати надважку подорож з Назарету до Віфлеєму.

Це була далеко не ідеальна подорож! Не в комфортному позашляховику з кондиціонером і можливістю полежати на задньому сидінні. Це був важкий шлях через всю юдейську землю: вагітна жінка, яка була вже напередодні пологів, їхала сидячи верхи на ослику…

Суха земля, пил, спека вдень, холод вночі, без можливості комфортно відпочити і прийняти душ в пʼятизірковому готелі… Зрештою, коли вони приїжджають в місто, то замість комфортного житла, вони мають зупинитись на ночівлю в загоні для тварин з відповідним комфортом і запахом…

Про це, можливо, легко читати але, напевно, мало хто з нас, теперішніх, погодився би ризикнути так подорожувати. Це зможе тільки та людина, яка подібно до Марії, всім серцем любить і довіряє Богу, яким покликана.

Але насправді, Віфлеєм став символом того, як Бог часто діє в нашому житті. Він обирає щось немудре, немічне, понижене, неіснуюче й недосконале аби засоромити премудрих і сильних, позбавити сили існуюче! Саме ці обрані, які малі в своїх очах, але щиро посвячені Богу всім своїм серцем, стають частиною Його великого плану, інколи самі цього не розуміючи до кінця.

Так, маленьке містечко Віфлеєм стає місцем найбільшої події в історії людства - місцем народження Спасителя, бо саме так вирішив Бог.

Улюблені! Наш незмінний Бог часто діє в тих місцях і моментах, де ми не очікуємо побачити Його руку. І навіть зараз, в найважчі часи для нашої країни, коли навкруги біль і смерть, коли нам здається, що всі наші мрії помножилися на нуль і плани розпалися…

Навіть в цей час Бог готує для нас щось набагато більше і важливіше, ніж ми могли мріяти:

• Його досконалий мир,
• Його присутність посеред скорбот,
• Його захист і благословення,
• Його світло, яке ніколи не зможе перемогти темрява!

Найголовніше для нас в будь-який час, а особливо в ці передріздвяні дні, - перебувати у Христі, в Його Слові, знати Його і бути з Ним, навчаючись від Нього любові, лагідності й покірливості.

Нехай же мир Божий, який перевищує всяке розуміння, збереже ваші серця і ваші думки в Христі Ісусі, дорогоцінні друзі!

Свіча Пророцтв (Надії) : закінчення

Добігає закінчення перший тиждень Адвенту. Вже завтра, в наших зібраннях, до першої Свічки пророцтв (Свічки Надії) буде запалено другу свічку Адвенту - Віфлеємську (або Свічу Миру).

На цьому тижні ми згадували про дивний і незбагненний Божий план спасіння людини, який був проголошений Ним після гріхопадіння і багато разів був повторений через пророків, а почав здійснюватися з народженням Ісуса Христа.

Для народження Месії Бог вибрав найскромніші обставини:

• найменше містечко в Ізраїлі - Віфлеєм;
• просту і скромну дівчину Марію, яка щиро любила Бога;
• звичайні ясла замість крутого пологового.

Всім цим Він хотів показати, що Його сила і велич не залежать від земних обставин або умов. Він прийшов не для того, щоб показати могутність, а щоб виявити справжню силу через любов і жертовність.

Вся історія Різдва нагадує нам, що навіть у найпростіших і найскромніших обставинах Бог здатний здійснювати найвеличніше. Він вибрав ясла, а не трон, вибрав любов, а не силу для того, щоб явити нам істину.

Біблійна надія призначена не лише для людства; вона для всього творіння. Воскресіння Ісуса пролило світло на те, як одного разу буде відновлено весь Всесвіт.

Друзі, кожен з нас запрошений Небесним Батьком відкрити своє серце для Його любові. Адже Бог виявив Свою любов до нас тим, що Христос за нас помер, коли ми були ще грішниками (Рим. 5:8).

Ми покликані прийняти Його жертву і дозволити Йому змінити нас зсередини.

Народження в цей світ Єдинородного Сина Божого — це більше, ніж історія. Це запрошення! Запрошення жити і любити так, як жив і любив Він.

Чи готові ми відгукнутись? Чи знаєш ти Його особисто?

Свіча Пророцтв (Надії) : продовження 2

Допоки ми з вами можемо говорити «сьогодні», це означає, що ми живі, можемо зробити крок назустріч Богу і дозволити Йому оновити нашу віру й оживити все те, що, здається, втратило силу жити.

В Адвент надії знову і знову Дух Божий нагадує нам, що Бог здатен воскресити все те, що здається безнадійно мертвим. Він бажає і може вдихнути нове життя в наші найкращі мрії, в наші стосунки, оживити наші серця, відновити нашу країну.

Божа вірність у минулому зміцнює нашу надію на майбутнє.

Ми можемо дивитися вперед з надією, коли оглядаємось назад, щоб згадати, яким вірним Бог був раніше.

Якщо Він був вірний тоді, чому Йому не бути вірним знову?Особливо безцінним це є для нас в Україні зараз, під час розвʼязаної росією повномасштабної загарбницької людоненависницької війни…

Коли руйнується все навколо - і в фізичному світі, і в наших зранених душах - ми можемо довіряти Його обіцянкам!

«Надходить такий час, – говорить Господь, – коли Я виведу від Давида праведний Паросток. Він, як Цар, правитиме мудро та запровадить на землі правосуддя і справедливість.

За його днів Юда спасеться, і житиме в безпеці Ізраїль [і Україна]. А ось Його Ім’я, яким Його називатимуть: Господь – наша Праведність.» (Єремії 23:5-6 CUV)

Імʼя, яке використовує пророк Єремія, звучить оригінально Ягве-Цідкейну і в перекладі означає «Бог виправдання наше» або «Бог - наша праведність».

Розкриваючись подібним чином, Бог обіцяє новий заповіт, заповіт благодаті, який народжує в людині нове серце, слухняне Богові.

«Бо Того [Ісуса], Хто не відав гріха, Він учинив за нас гріхом, щоб стали ми Божою правдою в Нім!», - пояснить апостол Павло пізніше (2Кор.5:21)

P.S. Щоб дізнатися трохи більше про всю глибину Божої обіцянки, яка міститься в одному лише Його Йменні «Господь – наша Праведність», ви можете почитати дві частини коротенького уроку 10, який опубліковано на блозі домашньої церкви:

Частина 1

Частина 2

 

Свіча Пророцтв (Надії) : продовження

Так, саме у 3 главі книги Буття, одразу після гріхопадіння, ми вперше чуємо Благу Добру Звістку. Вибір першої людини повстати проти свого Творця через непослух, замість того, щоб правити разом з Ним, як Він задумав, мав руйнівні наслідки: розлука з Богом, безліч проблем на землі, втрата життя — як фізичного, так і духовного.

Але, в цей самий гіркий час, Бог проголошує план відкуплення і повернення людини у близькі стосунки з Ним: у вірші 15 ми чуємо слова, які стають першою обіцянкою спасіння (на фото).

Небесний Батько, Першоджерело нашого життя, проголошує пророцтво про Месію, заповідаючи, що потомство жінки здобуде остаточну перемогу над злом. В цих словах Бог, який Є Любов, являє всім нам Свою любов і милість, які сяють надією прямо посеред людського падіння.

Ця обіцянка нагадує нам, що Божий план спасіння є непереможним, а Його милість сильніша за будь-який гріх. Навіть коли все здається втраченим, Божа любов не тільки відновлює, але й веде до вічного спасіння.

Дорогий Друже! Основою християнства є не тільки те, що Ісус помер за гріхи світу, але й те, що Він воскрес заради світу (а це означає - кожного з нас)!

Завдяки Ісусу смерть не отримає останнього слова тому що Він Своєю смертю подолав смерть! Через Ісуса перемога вже дарована тим, хто довіряє Йому!

Адвент починається з цієї глибокої істини – Бог виконує Свої обітниці.

Адвент Різдва. Свіча Пророцтв (Надії)

Друзі, ми з вами вступили в період Адвенту Різдва (очікування Різдва) і в цей час, звісно, хочеться особливо розмірковувати над цією найвеличнішою подією в історії людства.

Сьогодні, на початку багатьох зібрань, було запалено першу свічку Адвенту – свічку Надії або свічку Пророцтв.

Біблійна надія покладається на Божий характер як на підставу для віри в те, що майбутнє буде кращим за сьогодення. Чим більше людина пізнає Божий характер, тим сильніше вона сподіватиметься.

Біблійна надія - це не просто оптимізм, який покладається на обставини і вірить, що будь-які обставини можуть повернутися на краще.

Біблійна надія не фокусується на обставинах. У Біблії люди, які не впадають у відчай, часто розуміють, що немає жодних ознак того, що все стане краще, але все одно вибирають сподіватися.

Біблійна надія сповнена сміливості і очікування того, що прийде день, коли людство і весь Всесвіт будуть звільнені від зла і смерті. Слава Господня з'явиться тоді, коли ми з вами, улюблені, нарешті усідомимо Хто Є наш Батько і станемо Його справжніми вірними синами й доньками. Цього очікує від нас все творіння! Саме вірність Бога Своїм Словам в усі віки, вселяє в нах надію і сподівання на майбутнє.

Є багато слів в Біблії, які використовуються в значенні «надія». Але кілька основних слів в івриті і грецькій мові звучать так:

• «яхАл» - «очікувати» (в сенсі «терпляче очікувати», як Ной очікував кілька тижнів допоки зійдуть води потопу)
• «кавА» - «очікувати» (від слова «кав» - «натягнута мотузка») і має значення «напружене сподівання»
• ἐλπίς - «елпІс» - «надія, сподівання» (не на щось абстрактне, а сподівання на Особу Воскресшого Ісуса Христа)

Але чого саме очікуємо ми з вами, друзі? Пророк Ісая сказав:

«Я очікуватиму Господа ! Хоч Він і ховає Своє обличчя від дому Якова, я покладатимусь на Нього.» (Ісаї 8:17)

Тож, перша свічка нагадує нам, що обітниця Бога, яку Він виголосив після гріхопадіння першого Адама (Буття 3:15), а потім багаторазово повторив через Своїх пророків, була і назавжди є незмінною.

«Я покладу ворожнечу між тобою й жінкою, між твоїм насінням і її насінням. Воно розчавить тобі голову, а ти будеш жалити його в п’яту.» (Буття‬ ‭3‬:‭15‬ ‭CUV‬‬)

«Отже, Сам мій Владика дасть вам ознаку. Ось Діва завагітніє й народить Сина, і дасть Йому ім’я Еммануїл [з нами Бог].» (‬Ісаї 7‬:‭14‬ ‭CUV‬‬)

Ці обітниці Божі здійснилися саме в Ісусі Христі, який є Світлом для світу. Прихід Христа змінив історію й подарував світу надію.

Задовго до народження Христа, пророцтва про Його прихід були світлом у темряві для ізраїльського народу. Вони нагадували, що Бог не забув Своєї обіцянки, і що настане час, коли Месія прийде, щоб змінити історію і спасти світ.

Навіть коли народу здавалось, що нічого не відбувається – Божа обіцянка була незмінною, і кожне наступне пророцтво зміцнювало їхню віру в те, що Боже світло обов’язково зійде.

Прихід Христа змінив історію, подарував світу надію, став передвістям перемоги світла над темрявою.

Народження Сина Божого в світ стане відомим по всій землі, бо Він принесе справедливість, мир і спасіння, забере наші грішні камʼяні серця і дасть нам серця з плоті, відкривши шлях до примирення з Небесним Батьком.

«Тому що Дитя нам народилося, – нам дано Сина.

Влада на Його плечах, і дадуть Йому ім’я:

Дивовижний Порадник, сильний Бог, Отець вічності, Владика миру.

Потужною буде влада і нескінчений мир на престолі Давида і в усьому царстві,

оскільки влада буде закріплена й утверджена на правді і правосудді – відтепер і на віки вічні!

Це учинить ревність Господа Саваота!» (Ісаї 9:5-6 CUV)

«Надходить такий час, – говорить Господь, – коли Я виведу від Давида праведний Паросток. Він, як Цар, правитиме мудро та запровадить на землі правосуддя і справедливість. За його днів Юда спасеться, і житиме в безпеці Ізраїль. А ось Його Ім’я, яким Його називатимуть: Господь – наша Праведність.» (Єремії 23:5-6 CUV)