Вифлеємська Свіча (Свіча Миру) : продовження

Закінчується другий тиждень Адвенту Різдва. Запалено вже дві свічі: Свіча Надії і Свіча Миру.

Прийдешньої неділі в наших зібраннях буде запалено третю свічу - «Свічку пастухів» або Свічу Радості.

Перечитуючи в ці дні історію Божих обітниць, а також Євангельську оповідь, я раптово подумала: скільки разів я читала і перечитувала історію народження в світ нашого Спасителя, але чомусь особа Йосипа, чоловіка Марії, була в мене поза достойною увагою!.

Трапилось так, що завжди в центрі моєї уваги була саме Марія. Дійсно, є всі підстави бути зосередженими на вчинку цієї простої юдейської дівчини, адже якби Марія не підкорилася Богу і відмовилася від Божого задуму, то величної історії спасіння могло б не статися. Її смирення, її готовність довіряти своєму Господу стали ключем до виконання великого Божого плану. Більше роздумів про це ви можете прочитати і послухати в нотатці «Предопределение» (див. сайдбар праворуч 👉🏻).

А от про Йосипа, який став земним батьком Ісуса, ми знаємо, насправді, доволі мало. Знаємо, що він не був священником, а був теслею, людиною яка працювала своїми руками. Знаємо, що він походив з дому та роду Давидового, з коліна Юдиного. Знаємо також, що Йосип мав благородне, любляче і мʼяке серце, а також те, що він любив Бога був людиною богобоязлививою й покірливою.

Це ми стверджуємо тому, що бачимо як він вчинив з Марією, зарученою йому жінкою. Коли Йосип дізнався, що його наречена вагітна (а він ще не знав в цю хвилину, що завагітніла вона від Святого Духа), то він демонструє зразкову реакцію. Незважаючи на, ймовірно, глибоку образу, він «будучи праведним і не бажаючи її ославити, вирішив таємно відпустити її.» (Матвія 1:19 CUV)

Він хоче захистити Марію від ганьби, яка загрожуватиме їй смертю. Адже в Ізраїлі заручини вважалися надзвичайно серйозним дійством. З часу заручин наречений і наречена, хоч і не жили разом, юридично ставали чоловіком і дружиною, маючи всі відповідні права, включаючи права вдівства та спадкування майна.

Відповідно, вагітність нареченої вважалась перелюбом (подружньою зрадою) і, згідно із Законом, мала б каратися смертю*.

Але Йосип кохав Марію і зовсім не бажав її смерті, тому він прийняв рішення заплатити добром за те, що на перший погляд виглядало злом. Тільки той, хто переживав зраду, може собі уявити що відчував в ті хвилини Йосип; як щиро потрібно кохати, щоб вибирати простити того, хто зранив і зрадив тебе... Із впевненістю можу сказати, що відчуття Йосипа точно не були відчуттям миру.

Уявімо собі, як в такому розбитому стані Йосип лягає спати: сон біжить від нього... здається, що омріяне щасливе сімейне життя закінчилося, так і не розпочавшись... І ось нарешті він засинає, але посеред тривожного сну йому з'являється Ангел з дорученням:

«Щойно він про це подумав, як ось Господній ангел з’явився йому уві сні, кажучи: Йосипе, сину Давидів, не бійся прийняти Марію, дружину свою, бо зачате в ній є від Духа Святого. Вона ж народить Сина, і даси Йому ім’я Ісус, бо Він спасе Свій народ від його гріхів.

Це ж усе сталося, щоби збулося Господнє слово, сказане через пророка: Ось, діва матиме в лоні та народить Сина, і дадуть Йому ім’я Емануїл, що означає: З нами Бог.

Прокинувшись від сну, Йосип вчинив так, як наказав йому Господній ангел, і прийняв свою дружину; і не пізнав її, аж поки вона не народила Сина свого [первонародженого], і дав Йому ім’я Ісус.» ‭‭(Матвія ‭1‬:‭20-‭25‬ ‭CUV‬‬)

То Марія - це та, про кого свідчив пророк?!! Вона - Мати обіцяного Месії, який спасе людей від їхніх гріхів!. Яка величезна відповідальність одразу лягає на плечі Йосипа - він має виростити Принца Миру!

Йосип ні про що навіть не запитує! Бог, через Свого ангела, звелів йому щось зробити, і він має намір це зробити. Він довіряє Богу й кориться без будь-яких зайвих слів!. Він не бере трьохденний піст, щоб впевнитись в тому, що доручення від Господа; він не біжить шукати «пророка», щоб той підтвердив чи спростував («та то був тільки сон» чи «та то ти сам собі надумав») слова Господні.

Йосип почув: він повинен укласти цей шлюб, прийняти Діву Марію та її Сина і надалі зробити все, щоб досконала воля Бога була виконана на землі!. Наразі його тривога, страхи щодо пересудів людей і очікуваної ганьби, всі можливі труднощі і випробування, які можуть чатувати десь попереду, на нього не мають впливу! Він почув і зрозумів своє призначення: відтепер його власне життя - бути пов'язаним з життям цих двох, довірених йому Самим Богом!

В історії Йосипа цікавим є також те, що ангели в його житті, як і в історії народження Ісуса, фігурують постійно. Складається таке враження, що це була мова, яку Господь обрав для спілкування з ним, тому що серед учасників перших років життя Ісуса саме Йосип більше за всіх стикається з небесними посланцями.

«Коли вони відійшли, то Господній ангел з’явився уві сні Йосипові й сказав: Вставай, візьми Дитя та Його матір і втікай до Єгипту; будь там, доки я тобі не скажу, бо Ірод буде розшукувати Дитя, щоб убити Його.

Тож, вставши, він узяв уночі Дитя та Його матір і вирушив до Єгипту. І був там, поки не помер Ірод, аби збулося сказане Господом через пророка, який говорив: З Єгипту покликав Я Мого Сина.» (Матвія 2:13-15 CUV‬‬)

«Коли помер Ірод, Господній ангел з’явився уві сні Йосипові в Єгипті й промовив: Вставай, бери Дитя та Його матір і йди в землю Ізраїльську, бо повмирали ті, хто шукав душі Дитяти. І той, вставши, взяв Дитя і Його матір та й прийшов до Ізраїльської землі. Та, почувши, що в Юдеї замість свого батька Ірода царює Архелай, побоявся туди йти. Отримавши уві сні застереження, він пішов у Галилейські околиці, а прибувши туди, поселився в місті, що має назву Назарет, аби збулося сказане пророками, що Він буде названий Назарянином.» (Матвія 2:19-23)

Закінчуючі свої коротенькі роздуми про Йосипа, хочу ще раз наголосити на його довірі й послуху Богові. Саме ці якості, на перший погляд, не примітного чоловіка дозволили Богу виконати Його обітницю. Бог не вимагав від Йосипа виправдовуватися чи пояснювати світові своє одруження і створення сім'ї - Він просто попросив Йосипа довіряти Йому й коритися!

Улюблені друзі! Адвент Різдва завжди спонукає нас зважувати свої серця і розмірковувати про власне життя, чи не так?

А чи готова я (ти) сказати Богу «так», коли Його плани здаються незрозумілими чи складними? Адже повну картину Його задуму ми бачимо далеко не завжди і не відразу!

Думаю, що якщо ми навчимося довіряти Господу і Його Слову, то саме наша довіра й послух дозволять Йому діяти через нас, подібно до того, як це трапилося з Марією та Йосипом. Вчиняючи так, як це зробили вони, ми знайдемо справжній шалом (Божий мир), а наші звичайні життя зможуть стати частиною Його великої історії.

Подібно до Марії та Йосипа, ми також часто не розуміємо, чому доводиться проходити через важкі випробування, але Бог вміє здійснювати Свої чудеса через всі наші болі і сумніви! Подібно до того, як Бог відкривав Йосипу й Марії Свої плани лише тоді, коли це було необхідно, а вони просто повинні були підкорятися та йти слідом за Ним (навіть якщо шлях був важким), так Господь не залишить у невіданні й кожного з нас: Він, Його Слово освітлюватиме нам найтемніший і найбезлюдніший шлях!

«Твоє слово є світильником для моїх ніг, світлом на моїй стежці!» (Псалми‬ ‭119‬:‭105‬ ‭CUV‬‬)

Дорогоцінні! В цьому світі ми маємо багато тривог і стресів тому, що ми частенько намагаємося досягти чогось значимого у Вічності земними зусиллями. Але через це ми маємо так мало миру в серцях... Через Ісуса Бог-Отець показав, що Його любов і присутність завжди сильніші за будь-який морок чи біль. Він не стане просити нас «розсувати море», але нам потрібно буде довіритися Господу всім серцем, коли Він попросить нас пройти через нього.

Сьогодні світло Різдяної Зірки світить у наших серцях. Ісус кличе кожного з нас впустити Його у своє життя, довіритися Його світлу й дозволити Йому осяяти всі наші страхи, сумніви і слабкості. Це є подарунком не лише для кожного з нас особисто, але й покликання діточок Божих: нести світло Христа у світ, що ще перебуває в темряві.

Там, де є Ісус, темрява більше вже не має сили!

Нехай же мир Божий, який перевищує всяке розуміння, збереже ваші серця і ваші думки в Христі Ісусі, дорогоцінні друзі!

_______

* Якщо ви бажаєте дізнатись більше, рекомендую до прочитання стислу і надзвичайно глибоку статтю С. Л. Головіна** «Дева, обрученная мужу», яка є фрагментом з його проповіді «Во что мы верим?»

** Сергій Леонідович Головін - доктор філософії (Ph. D), доктор прикладного богослов’я (D. Min), магістр гуманітарних наук (MA, релігієзнавство), магістр природознавства (фізика Землі), магістр педагогіки (фізика). Президент Християнського науково-апологетичного центру. Декан Міжвузівського факультету апологетики християнства.
Цікавою є історія його життя: від радянського вченого, автора безлічі навчальних посібників та книг, публікацій у спеціальних журналах Академії Наук СРСР, винаходів у галузях геофізики та лазерної оптики до християнського богослова і автора робіт з християнської апологетики.