16 нояб. 2026 г.

Учнівство Чи Християнство

Варто завжди памʼятати, що останнє доручення, яке Господь Ісус, перед поверненням на Своє місце Слави праворуч Божого престолу, у наказовий спосіб, дав Своїм учням, не є просто «красивими словами» для запамʼятовування чи цитування!

Це - озвучена Ним воля Неба, яка має бути виконана на землі Його Тілом (Церквою).
«Тож ідіть і зробіть Моїми учнями й послідовниками всі народи, охрестивши їх в ім’я Отця і Сина і Святого Духа, і навчіть їх виконувати все те, що Я вам заповідав. І будьте впевнені — Я завжди буду з вами, аж до кінця світу». (Матвія 28:19-20 UMT)
Зауважте: Господь сказав зробити не християн! Він сказав: «Зробіть Моїми учнями і послідовниками»!
Ми, люди, назвали ці слова Господа Великим Дорученням але, на превеликий жаль, дуже часто трапляється, що в помісних церквах вони не стали великим бажанням у членів церкви.
Логічно, що виникає питання: чому так?!

В 1 ст. н.е., в Антіохії, її мешканці вперше почали назвати учнів Христових християнами (Χριστιανός - послідовник Помазаника).
Таким чином, місцеві ототожнили їх з любов’ю та посвятою, яку побачили в учнях, з їхнім палким бажанням в усьому наслідувати свого Господа Ісуса Христа.
Хоча в часи першої церкви така назва від сторонніх звучала скорше як докір чи глузування, але відтоді її схвалюють усі, хто любить Господа.

Коли хтось зі сторонніх людей, побачивши відмінність твоєї поведінки від загальноприйнятної в суспільстві, називає тебе християнином, - це величезна честь!
Тим самим сторонні люди засвідчують, що ти у світі, але не від цього світу, що вони побачили в тобі відблиск Його Слави. Часто, навіть не розуміючи цього, вони підтверджують, що ти своїм життям чи справами прославляєш Господа.

Але тепер буває, що деякі люди самі себе називають християнами і вважають, що цим все сказано - назви достатньо! Немов би віднесення себе до певної «категорії» чи «назви» дорівнює, що ти є цим.
Але назватися «християнином» — зовсім не означає бути учнем і послідовником Христа, дитиною Бога Живого!
Чи знаєш ти Його?
Чи надав ти всього себе під Його Панування?
Чи слова молитви Господньої «Нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі» стали палким бажанням твого серця?

Ми бачимо чотири конкретні кроки, які очікує Господь від кожного, хто насправді зробив Його Господом всього свого жіття:

  • ідіть
  • зробіть всіх учнями Господа Христа
  • охрестіть їх
  • навчіть їх виконувати все, що Він заповідав
Перефразуючи цей наказ, можна коротко розширити його розуміння так:
  • йдіть, а не сидіть
  • зробіть всіх саме учнями Христа, а не будь-якої людини, помісної церкви чи деномінації
  • охрестіть їх в ім’я Отця і Сина і Святого Духа, а не якось інакше
  • навчити ж учнів виконувати заповідане Господом можна лише власним прикладом послуху Йому
Якщо кожен з нас прийме рішення жити відповідно до бажання нашого Небесного Батька і Господа Ісуса Христа, якщо фокус кожного з нас стане саме на Господі і Його вченні, то ми побачимо: все те, що працювало в першій церкві, працюватиме. Божа Церква є славною!
Тому що коли ми постійно перебуватимемо в навчанні апостолів і в братерській спільності, в ламанні хліба та в молитвах; коли однодушно перебуватимемо в храмі та, ламаючи по домах хліб, в радості й простоті серця прийматимемо їжу, вихваляючи Бога та маючи милість у всіх людей, - тоді Господь додаватиме до нас щодня тих людей, які спасатимуться.

27 июл. 2026 г.

Червоні прапорці всередині нас

В одному з планів вивчення Біблії я прочитала колись про те, що існує певний феномен, який фахівці називають «моментом червоного прапорця».

Оскільки я не психолог і не психотерапевт, то не ставлю на меті розглядати тут «червоні прапорці», як багатогранне явище притаманне людській душі, що може виражатися в багатьох внутрішніх тривожних сигналах і свідчити про деструктивну поведінку внаслідок емоційних травм, хронічного знецінення себе чи інших нездорових реакцій.

Я хочу торкнутися тих моментів в нашому житті, коли ми стоїмо перед необхідністю прийняття певних важливих рішень, а всередині себе, в своєму серці (у внутрішності) не відчуваємо миру і спокою. Там настирливо звучить думка: «я зовсім не розумію що, але мені здається, що щось йде не так».

Чи буває з вами інколи таке? Зі мною буває... і насправді, частіше, ніж хочеться це визнавати. Тобі потрібно прийняти рішення! Ще вчора його потрібно було прийняти! Але ти відчуваєш такий неспокій, що здається досконалий Божий мир залишив тебе... Всередині тебе дискомфорт, щось насторожує і змушує зупинятися, відкладати прийняття рішення. Дуже часто в нас і гадки немає, чому так відбувається, але це турбує нас. Як наслідок, приходять сумніви і ми починаємо вагатися.

Саме це внутрішнє вагання є «червоним прапорцем», який дуже часто посилає Бог, аби скоригувати наш шлях чи скерувати нас в іншому напрямку. Цей прапорець ніколи не зруйнує нас, а навпаки - має на меті наше збудування! Адже наш Небесний Батько ніколи не хоче, щоб ми знаходились у стані роздвоєності - Він жадає нашої цілосності набагато більше, ніж ми здатні це уявити.
«...хто має сумнів, той подібний до морської хвилі, котру підіймають та женуть вітри. Така людина хай не думає, що отримає щось від Господа, адже двоєдушний чоловік непостійний на всіх своїх шляхах.» (Якова‬ ‭1‬:‭6‬-‭8‬ ‭CUV‬‬)
Він створив серця всіх нас і Йому відомі всі наші стежки. Ще немає слів на язику, а Він зазделегідь знає думки наші. «Адже Його очі над усіма дорогами людини, і Він бачить кожен її крок.»
Тому, коли ми побачили, що наповнені всередині подібним «дискомфортом», то заради власного ж блага буде корисним зупинитися і прислухатися до цієї напруженості: а можливо саме Святий Дух увімкнув «червоне світло» рішенню чи словам, які були вже на кінчику язика? 
Не ігноруйте і не легковажте цією напруженістю - зупиніться, «вгамуйтеся і пізнайте, що Я – Бог!» адже написано:
«Чого око не бачило й вухо не чуло і що на серце людині не приходило, – те приготував Бог тим, які люблять Його!
Нам це Бог відкрив через [Свого] Духа, бо Дух досліджує все, навіть глибини Божі.
Бо хто з людей знає те, що є в людині, крім духа людини, який живе в ній? Так само й Божого ніхто не пізнав, хіба тільки Дух Божий.
Ми ж одержали не духа світу, але Духа, Який від Бога, щоби знати те, що дароване нам Богом» (1 Коринтян‬ ‭2‬:‭9‬-‭12‬ ‭CUV‬‬)
Друзі, нам потрібно бути людьми, які слухняні Богу і не намагаються приміряти на себе Його право і владу. Нам потрібно меншати і підкорюватися, а не вираховувати чи передбачати кінцеві результати. Нам потрібно навчитися йти слідом за Ним, щоб в нашому житті на землі здійснилась воля Господня, яка є на небі.
Якщо ми будемо тими дітьми, які лягаючи спати знають, що протягом дня вони радували серце Небесного Батька, то дамо Йому можливість взяти на Себе повну відповідальність за наші життя.

Тож, звертаймо увагу та таку напруженість, тому що саме вона й може бути знаком, «червоним прапорцем» від Бога, аби захистити нас. Можливо, у такий спосіб Він хоче відвести нас від рішення, про яке пізніше ми жалкуватимемо, воліючи повернутись назад і змінити його. Нехай ця напруженість непокоїть нас, допоки ми не з'ясуємо, чому саме вона нас непокоїть.
Перед тим, як коротко підсумувати вже написане, хочу ще раз наголосити на одній з моїх улюблених Божих обітниць, що на фото вгорі:
«І якби ти ухилився вправо, чи вліво, то твої вуха почують позаду себе голос, який говоритиме: Ось дорога, – йди нею!» (Ісаї ‭30‬:‭21‬ ‭CUV‬‬)
Зі щирими Батько завжди поступає щиро: навіть зло Він обертає на добро, якщо бачить, що в серці своєму ми прийняли тверде рішення догоджати Йому.
Тож, виявивши у своєму серці подібну напруженість, ми
  • не ігноруємо її
  • зупиняємося, робимо паузу в прийнятті рішень,
  • говоримо про свої відчуття з Духом Святим і ставимо чесні питання самим собі перед Богом
  • пам'ятаймо, що Господь може підтверджувати Свою волю через інших людей - пасторів або служителів, які поставлені Богом говорити в наші життя. Це вартує нашої уваги: можливо, хтось з них вже вказав нам на те, що нас хвилювало з приводу прийняття певного рішення?
Друзі, кожне прийняте нами рішення стає частиною історії нашого життя і тому, коли ми не впевнені, що сказати чи як учинити, запитуймо, що від нас вимагає Той, Хто Є Любов. Адже і наша безпека, і наша сила в спокої та довір’ї Господу.

Маю надію, що врахувавши для себе хоча б ці кроки, надалі можна буде уникнути рішень, які раніше приводили нас до найрозпачливіших жалкувань.

22 июл. 2026 г.

Там, на горі

Абсолютно зрозуміло, що це ви-пад-ко-вість! Чистої води випадковість - останній допис Гора: в житті Ісуса і для нас і сьогоднішній допис...
От воно просто «випадково співпало», що хтось з моїх фейсбук-друзів «аналізував» мій контент і, залишивши реакції, нагадав мені спогад про останній випуск євангелістів і душепіклувальників в нашій Школі інтенсивної підготовки при Worldwide Gospel Center Випуск цей відбувся у 2020 році… а далі ковід… повномасштабна війна…
Публікацію цього спогаду я супроводила роздумом, який зараз так торкнувся мого серця, що я вирішила його забрати в свій «щоденничок» без купюр*.
👇👇👇
Звичайно, це - не життя минулим, адже неможливо йти вперед з головою, поверненою назад.
Це - величезна вдячність Богу за все, що було в житті: за щасливе й гірке, за радість і сльози, за добре і зле.
Адже в усіх цих шляхах Він був зі мною, навіть тоді, коли мені здавалось, що Його немає і Він забув про моє існування.

Адже і мені у важкі часи доволі часто приходиться (навіть досі) задаватися питаннями типа «чому», «як так», «де» і таке інше… Тому до вподоби і по серцю мені щирість людей, які називають речі саме так, як відчувають їх в цей час.
Адже справжня віра і справжня духовність не в тому, щоб тільки сказати «як написано». Ні.
Справжня віра в тому, щоб продовжити жити так, як очікує від мене Бог, не зважаючи на те, що «не бачу, як написано», «не відчуваю так», проходжу свою внутрішню боротьбу, чи не маю повне розуміння.

Найбільше зусиль ми прикладаємо тоді, коли підіймаємось вгору, але найважче завжди спускатися з гори додолу.
Через споглядання Божого творіння ми пізнаємо велич Бога, чи ж не так?

Там, на горі, в Його присутності, все відкривається перед очима, як на долоні!
Там, на горі, в Його присутності, переживаєш найвищий мир, любов, спокій, красу і тишу. Не відчуваєш часу, втікає біль… ти є в присутності Вічного. Умиротворення.
Там, на горі, Він провадить вглиб, відкриває Свої найглибші глибини…

І як же важко звідти повертатись вниз, до «звичайних» речей, де дуже часто відчуваєш протилежне…
Але саме задля того, щоб ти зміг жити в силі тут, внизу, Він і підняв тебе на гору, а потім допоміг здолати шлях з гори.

Тут, в моєму повсякденні, Ти той Самий, Незмінний. Таким Ти був вчора, Є сьогодні і будеш завтра. І я не просто вірю в це - я це твердо знаю.
Ти більший за мої нерозуміння, вагання й непослух.
Ти сильніший за мої «не можу».
Ти терплячіший за мою впертість.

Ти - безмежно люблячий Тато.

Господи, без Тебе я не можу ні-чо-го! навіть зробити вдих і видих, бо Ти - моє життя і дихання.

Люблю Тебе, мій Небесний Батько! Дякую за минуле, теперішнє і майбутнє. Прославляю Тебе, мій Господь. Амінь

*текст написано 17 серпня 2024 р.

15 мая 2026 г.

Гора: в житті Ісуса і для нас

Сьогодні, в рамках нашого плану групового читання «BibleProject | Новий Завіт за Один Рік» від @YouVersion ми розпочали читати 6 розіл Євангелії від Івана.
Ну і тут, на третьому вірші, мене «прорвало», як то кажуть. Настільки, що написала аж ціленьку нотаточку😍😉 яку вирішила закинути й на свій блог, щоб зберегти для себе і поділитись з друзями.

Справа в тому, що гора загалом, а в земному житті Ісуса зокрема, завжди не давала мені «спокою».
Усі найглибші одкровення про Себе, Небесний Отець давав на горі.
Після потопу, коли зійшла вода, ковчег з праведником Ноєм опинився на горах Араратських і Ной спускався на землю з гори:
«Сьомого ж місяця, сімнадцятого дня місяця ковчег зупинився на Араратських горах.» (Буття 8:4 CUV)
Саме біля гори Божої Хорив відбулась перша зустріч Мойсея з Господом і його покликання в призначення:
«Мойсей же пас отару свого тестя Їтра, мідіянського жерця. Якось він попровадив отару в пустелю і опинився біля Божої гори Хорив. Тут йому з’явився Господній ангел у полум’ї вогню з куща. Він зауважив, що кущ охоплений полум’ям, але він не згоряє. Тому Мойсей сказав: Піду і подивлюсь на це надзвичайне явище, – чому не згоряє кущ?» (Вихід 3:1‬-‭3‬ CUV‬‬)
Закон для народу Божого було дано Мойсею на горі:
«Вони вирушили з Рефідіма і прибули до сінайської пустелі. Тут у пустелі Ізраїль отаборився і розташувався навпроти гори. Мойсей піднявся до Бога, і Господь промовив до нього з гори такі слова: Так скажи родові Якова, сповісти нащадкам Ізраїля: Господь зійшов на саму вершину сінайської гори. Господь покликав на верхів’я гори Мойсея, і Мойсей піднявся.» (Вихід 19:2‬-‭3‬, ‭20‬ ‭CUV‬‬)
Пророку Іллі Господь явив Свою Славу на горі Хорив:
«Вийди й стань перед Господом на горі. Там проходитиме Господь. Спочатку перед Господом пронесеться потужний вітер, – настільки сильний, що руйнуватиме гори й трощитиме скелі, але не у вітрі Господь. А після вітру буде землетрус, проте й не в землетрусі ГОСПОДЬ…» (1 Царів 19:11-18 CUV‬‬)
Нагірну проповідь - Конституцію Царства Божого - Ісус озвучував, спершу піднявшись на гору:
«Побачивши юрбу, Ісус вийшов на гору; коли Він сів, до Нього підійшли Його учні. І, відкривши Свої уста, Він навчав їх, промовляючи...» ‭‭(Матвія‬ ‭5‬:‭1‬-‭2‬ ‭CUV‬‬)
Преображення Ісуса для трьох обраних апостолів відбулося на горі:
«Через шість днів Ісус бере Петра, Якова та його брата Івана і виводить їх самих на високу гору. І Він преобразився перед ними: обличчя Його засяяло, немов сонце, одяг став білий, немов світло.» ‭‭(Матвія‬ ‭17‬:‭1‬-‭2‬ ‭CUV‬‬)
Цей перелік можна продовжувати через всю Біблію!

Ті з вас, хто разом зі мною разом читали перший розділ Нагірної проповіді, памʼятаєте, що ми також розпочинали саме з «гори». І все ж, у мене всередині завжди немов би не вистачало якоїсь грані для цілісного розуміння картини.
Сьогодні, завдяки навчанню в Школі Євангелії Царства, я знайшла той «пазл», якого мені не вистачало в моєму розумінні! Алілуя!

Коротенько нагадаю минуле розуміння (саме в привʼязці до Ісуса, без іншої сторони - гординя тощо):
  1. Гора як місце близькості до Бога. У Біблії гора часто символізує зустріч із Богом. Ісус піднімається на гору не випадково: це запрошення піднятися вище повсякденності, щоб бути ближче до Отця.
  2. Ісус сідає. Це знак вчителя, бо в той час вчителі навчали сидячи. Те, що Ісус «сидів», означає, що Він готується навчати. Це також має нагадати кожному з нас, що справжня мудрість приходить, коли ми сідаємо поруч із Ним і слухаємо.
  3. Учні поруч з Ісусом на горі. Для мене це - прообраз церкви: віра не лише особиста, але й спільна подорож із іншими.
  4. Коли ми на горі, то віддалені від суєти повсякденності. Підйом на гору означає також певне віддалення від думок людей. Іноді, щоб почути Бога, потрібно відійти від метушні й знайти тихе місце.
  5. Гора - це також і запрошення для кожної людини, яка хоче знати Бога, а не про Бога, навіть не віруючої. Хоча на горі з Ісусом ми в більшості бачимо учнів, але цей момент відкритий для всіх шукачів Бога, спраглих серцем й тих, хто розуміє, що є щось більше! Ісус і сьогодні «сідає» і чекає тих, хто захоче прийти ближче і бути з Ним.
Це дуже коротко про те розуміння, яке було в мене дотепер! А тепер, думаю, що  зʼявилось і найголовніше! В посланні до филипʼян 2:6-8 ми читаємо:
«Хоч і був Він Богом у всіх відношеннях, та не вважав Свою рівність Богові скарбом, за який треба триматися.
Замість того, Він полишив Своє місце із Господом, ставши рабом, звичайною людиною.
І ставши таким, принизив Себе, й був покірливим до останньої години, аж до смерті на хресті.»
Залишивши Славу Небес, Господь зійшов до нас і Собою відкрив справжній - не придуманий людьми - образ люблячого Небесного Отця (хто бачив мене - той бачив Отця; Я в Отці, а Отець в Мені; нічого не роблю від Себе - Отець мій робить тощо-тощо). А крім того, Він приніс нам Конституцію Царства Божого - весь той план Небесного Батька для людини, який був у Його серці перше створення неба й землі і залишається незмінним, як незмінний Він Сам, - НЕБЕСНИЙ ПОГЛЯД НА ВСЕ!

Найважливіші речі Ісус озвучував і творив, перед тим піднявшись на гору. Це не має ніякого відношення до зверхності! Гора - це позиція влади!
Все, що ми бачимо і чуємо, має сприйматися нами з того положення, яке ми маємо У Христі Ісусі, як діти Божі. Через незмінне Слово Вічного Бога в Дусі Святому. Гора - символізує владу і позицію, якою наділяє Бог і перед Яким ми звітуватимемо про виконання свого призначення на землі. Кожен - у свій час.
Це має сказати нам, що тільки погляд ЗГОРИ, з НЕБА на ЗЕМЛЮ, дає істинне розуміння всього!