Червоні прапорці всередині нас

В одному з планів вивчення Біблії я прочитала колись про те, що існує певний феномен, який фахівці називають «моментом червоного прапорця».

Оскільки я не психолог і не психотерапевт, то не ставлю на меті розглядати тут «червоні прапорці», як багатогранне явище притаманне людській душі, що може виражатися в багатьох внутрішніх тривожних сигналах і свідчити про деструктивну поведінку внаслідок емоційних травм, хронічного знецінення себе чи інших нездорових реакцій.

Я хочу торкнутися тих моментів в нашому житті, коли ми стоїмо перед необхідністю прийняття певних важливих рішень, а всередині себе, в своєму серці (у внутрішності) не відчуваємо миру і спокою. Там настирливо звучить думка: «я зовсім не розумію що, але мені здається, що щось йде не так».

Чи буває з вами інколи таке? Зі мною буває... і насправді, частіше, ніж хочеться це визнавати. Тобі потрібно прийняти рішення! Ще вчора його потрібно було прийняти! Але ти відчуваєш такий неспокій, що здається досконалий Божий мир залишив тебе... Всередині тебе дискомфорт, щось насторожує і змушує зупинятися, відкладати прийняття рішення. Дуже часто в нас і гадки немає, чому так відбувається, але це турбує нас. Як наслідок, приходять сумніви і ми починаємо вагатися.

Саме це внутрішнє вагання є «червоним прапорцем», який дуже часто посилає Бог, аби скоригувати наш шлях чи скерувати нас в іншому напрямку. Цей прапорець ніколи не зруйнує нас, а навпаки - має на меті наше збудування! Адже наш Небесний Батько ніколи не хоче, щоб ми знаходились у стані роздвоєності - Він жадає нашої цілосності набагато більше, ніж ми здатні це уявити.

«...хто має сумнів, той подібний до морської хвилі, котру підіймають та женуть вітри. Така людина хай не думає, що отримає щось від Господа, адже двоєдушний чоловік непостійний на всіх своїх шляхах.» (Якова‬ ‭1‬:‭6‬-‭8‬ ‭CUV‬‬)

Він створив серця всіх нас і Йому відомі всі наші стежки. Ще немає слів на язику, а Він зазделегідь знає думки наші. «Адже Його очі над усіма дорогами людини, і Він бачить кожен її крок.»

Тому, коли ми побачили, що наповнені всередині подібним «дискомфортом», то заради власного ж блага буде корисним зупинитися і прислухатися до цієї напруженості: а можливо саме Святий Дух увімкнув «червоне світло» рішенню чи словам, які були вже на кінчику язика? 

Не ігноруйте і не легковажте цією напруженістю - зупиніться, «вгамуйтеся і пізнайте, що Я – Бог!» адже написано:

«Чого око не бачило й вухо не чуло і що на серце людині не приходило, – те приготував Бог тим, які люблять Його!

Нам це Бог відкрив через [Свого] Духа, бо Дух досліджує все, навіть глибини Божі.

Бо хто з людей знає те, що є в людині, крім духа людини, який живе в ній? Так само й Божого ніхто не пізнав, хіба тільки Дух Божий.

Ми ж одержали не духа світу, але Духа, Який від Бога, щоби знати те, що дароване нам Богом» (1 Коринтян‬ ‭2‬:‭9‬-‭12‬ ‭CUV‬‬)

Друзі, нам потрібно бути людьми, які слухняні Богу і не намагаються приміряти на себе Його право і владу. Нам потрібно меншати і підкорюватися, а не вираховувати чи передбачати кінцеві результати. Нам потрібно навчитися йти слідом за Ним, щоб в нашому житті на землі здійснилась воля Господня, яка є на небі.

Якщо ми будемо тими дітьми, які лягаючи спати знають, що протягом дня вони радували серце Небесного Батька, то дамо Йому можливість взяти на Себе повну відповідальність за наші життя.

Тож, звертаймо увагу та таку напруженість, тому що саме вона й може бути знаком, «червоним прапорцем» від Бога, аби захистити нас. Можливо, у такий спосіб Він хоче відвести нас від рішення, про яке пізніше ми жалкуватимемо, воліючи повернутись назад і змінити його. Нехай ця напруженість непокоїть нас, допоки ми не з'ясуємо, чому саме вона нас непокоїть.

Перед тим, як коротко підсумувати вже написане, хочу ще раз наголосити на одній з моїх улюблених Божих обітниць, що на фото вгорі:

«І якби ти ухилився вправо, чи вліво, то твої вуха почують позаду себе голос, який говоритиме: Ось дорога, – йди нею!» (Ісаї ‭30‬:‭21‬ ‭CUV‬‬)

Зі щирими Батько завжди поступає щиро: навіть зло Він обертає на добро, якщо бачить, що в серці своєму ми прийняли тверде рішення догоджати Йому.

Тож, виявивши у своєму серці подібну напруженість, ми

• не ігноруємо її
• зупиняємося, робимо паузу в прийнятті рішень,
• говоримо про свої відчуття з Духом Святим і ставимо чесні питання самим собі перед Богом
• пам'ятаймо, що Господь може підтверджувати Свою волю через інших людей - пасторів або служителів, які поставлені Богом говорити в наші життя. Це вартує нашої уваги: можливо, хтось з них вже вказав нам на те, що нас хвилювало з приводу прийняття певного рішення?

Друзі, кожне прийняте нами рішення стає частиною історії нашого життя і тому, коли ми не впевнені, що сказати чи як учинити, запитуймо, що від нас вимагає Той, Хто Є Любов. Адже і наша безпека, і наша сила в спокої та довір’ї Господу.

Маю надію, що врахувавши для себе хоча б ці кроки, надалі можна буде уникнути рішень, які раніше приводили нас до найрозпачливіших жалкувань.

Там, на горі

Абсолютно зрозуміло, що це ви-пад-ко-вість! Чистої води випадковість - останній допис Гора: в житті Ісуса і для нас і сьогоднішній допис...

От воно просто «випадково співпало», що хтось з моїх фейсбук-друзів «аналізував» мій контент і, залишивши реакції, нагадав мені спогад про останній випуск євангелістів і душепіклувальників в нашій Школі інтенсивної підготовки при Worldwide Gospel Center Випуск цей відбувся у 2020 році… а далі ковід… повномасштабна війна…

Публікацію цього спогаду я супроводила роздумом, який зараз так торкнувся мого серця, що я вирішила його забрати в свій «щоденничок» без купюр*.

👇👇👇

Звичайно, це - не життя минулим, адже неможливо йти вперед з головою, поверненою назад.

Це - величезна вдячність Богу за все, що було в житті: за щасливе й гірке, за радість і сльози, за добре і зле.

Адже в усіх цих шляхах Він був зі мною, навіть тоді, коли мені здавалось, що Його немає і Він забув про моє існування.

Адже і мені у важкі часи доволі часто приходиться (навіть досі) задаватися питаннями типа «чому», «як так», «де» і таке інше… Тому до вподоби і по серцю мені щирість людей, які називають речі саме так, як відчувають їх в цей час.

Адже справжня віра і справжня духовність не в тому, щоб тільки сказати «як написано». Ні.

Справжня віра в тому, щоб продовжити жити так, як очікує від мене Бог, не зважаючи на те, що «не бачу, як написано», «не відчуваю так», проходжу свою внутрішню боротьбу, чи не маю повне розуміння.

Найбільше зусиль ми прикладаємо тоді, коли підіймаємось вгору, але найважче завжди спускатися з гори додолу.

Через споглядання Божого творіння ми пізнаємо велич Бога, чи ж не так?

Там, на горі, в Його присутності, все відкривається перед очима, як на долоні!

Там, на горі, в Його присутності, переживаєш найвищий мир, любов, спокій, красу і тишу. Не відчуваєш часу, втікає біль… ти є в присутності Вічного. Умиротворення.

Там, на горі, Він провадить вглиб, відкриває Свої найглибші глибини…

І як же важко звідти повертатись вниз, до «звичайних» речей, де дуже часто відчуваєш протилежне…

Але саме задля того, щоб ти зміг жити в силі тут, внизу, Він і підняв тебе на гору, а потім допоміг здолати шлях з гори.

Тут, в моєму повсякденні, Ти той Самий, Незмінний. Таким Ти був вчора, Є сьогодні і будеш завтра. І я не просто вірю в це - я це твердо знаю.

Ти більший за мої нерозуміння, вагання й непослух.

Ти сильніший за мої «не можу».

Ти терплячіший за мою впертість.

Ти - безмежно люблячий Тато.

Господи, без Тебе я не можу ні-чо-го! навіть зробити вдих і видих, бо Ти - моє життя і дихання.

Люблю Тебе, мій Небесний Батько! Дякую за минуле, теперішнє і майбутнє. Прославляю Тебе, мій Господь. Амінь

*текст написано 17 серпня 2024 р.

Гора: в житті Ісуса і для нас

Сьогодні, в рамках нашого плану групового читання «BibleProject | Новий Завіт за Один Рік» від @YouVersion ми розпочали читати 6 розіл Євангелії від Івана.

Ну і тут, на третьому вірші, мене «прорвало», як то кажуть. Настільки, що написала аж ціленьку нотаточку😍😉 яку вирішила закинути й на свій блог, щоб зберегти для себе і поділитись з друзями.

Справа в тому, що гора загалом, а в земному житті Ісуса зокрема, завжди не давала мені «спокою».

Усі найглибші одкровення про Себе, Небесний Отець давав на горі.

Після потопу, коли зійшла вода, ковчег з праведником Ноєм опинився на горах Араратських і Ной спускався на землю з гори:

«Сьомого ж місяця, сімнадцятого дня місяця ковчег зупинився на Араратських горах.» (Буття 8:4 CUV)

Саме біля гори Божої Хорив відбулась перша зустріч Мойсея з Господом і його покликання в призначення:

«Мойсей же пас отару свого тестя Їтра, мідіянського жерця. Якось він попровадив отару в пустелю і опинився біля Божої гори Хорив. Тут йому з’явився Господній ангел у полум’ї вогню з куща. Він зауважив, що кущ охоплений полум’ям, але він не згоряє. Тому Мойсей сказав: Піду і подивлюсь на це надзвичайне явище, – чому не згоряє кущ?» (Вихід 3:1‬-‭3‬ CUV‬‬)

Закон для народу Божого було дано Мойсею на горі:

«Вони вирушили з Рефідіма і прибули до сінайської пустелі. Тут у пустелі Ізраїль отаборився і розташувався навпроти гори. Мойсей піднявся до Бога, і Господь промовив до нього з гори такі слова: Так скажи родові Якова, сповісти нащадкам Ізраїля: Господь зійшов на саму вершину сінайської гори. Господь покликав на верхів’я гори Мойсея, і Мойсей піднявся.» (Вихід 19:2‬-‭3‬, ‭20‬ ‭CUV‬‬)

Пророку Іллі Господь явив Свою Славу на горі Хорив:

«Вийди й стань перед Господом на горі. Там проходитиме Господь. Спочатку перед Господом пронесеться потужний вітер, – настільки сильний, що руйнуватиме гори й трощитиме скелі, але не у вітрі Господь. А після вітру буде землетрус, проте й не в землетрусі ГОСПОДЬ…» (1 Царів 19:11-18 CUV‬‬)

Нагірну проповідь - Конституцію Царства Божого - Ісус озвучував, спершу піднявшись на гору:

«Побачивши юрбу, Ісус вийшов на гору; коли Він сів, до Нього підійшли Його учні. І, відкривши Свої уста, Він навчав їх, промовляючи...» ‭‭(Матвія‬ ‭5‬:‭1‬-‭2‬ ‭CUV‬‬)

Преображення Ісуса для трьох обраних апостолів відбулося на горі:

«Через шість днів Ісус бере Петра, Якова та його брата Івана і виводить їх самих на високу гору. І Він преобразився перед ними: обличчя Його засяяло, немов сонце, одяг став білий, немов світло.» ‭‭(Матвія‬ ‭17‬:‭1‬-‭2‬ ‭CUV‬‬)

Цей перелік можна продовжувати через всю Біблію!

Ті з вас, хто разом зі мною разом читали перший розділ Нагірної проповіді, памʼятаєте, що ми також розпочинали саме з «гори». І все ж, у мене всередині завжди немов би не вистачало якоїсь грані для цілісного розуміння картини.

Сьогодні, завдяки навчанню в Школі Євангелії Царства, я знайшла той «пазл», якого мені не вистачало в моєму розумінні! Алілуя!

Коротенько нагадаю минуле розуміння (саме в привʼязці до Ісуса, без іншої сторони - гординя тощо):

1. Гора як місце близькості до Бога. У Біблії гора часто символізує зустріч із Богом. Ісус піднімається на гору не випадково: це запрошення піднятися вище повсякденності, щоб бути ближче до Отця.
2. Ісус сідає. Це знак вчителя, бо в той час вчителі навчали сидячи. Те, що Ісус «сидів», означає, що Він готується навчати. Це також має нагадати кожному з нас, що справжня мудрість приходить, коли ми сідаємо поруч із Ним і слухаємо.
3. Учні поруч з Ісусом на горі. Для мене це - прообраз церкви: віра не лише особиста, але й спільна подорож із іншими.
4. Коли ми на горі, то віддалені від суєти повсякденності. Підйом на гору означає також певне віддалення від думок людей. Іноді, щоб почути Бога, потрібно відійти від метушні й знайти тихе місце.
5. Гора - це також і запрошення для кожної людини, яка хоче знати Бога, а не про Бога, навіть не віруючої. Хоча на горі з Ісусом ми в більшості бачимо учнів, але цей момент відкритий для всіх шукачів Бога, спраглих серцем й тих, хто розуміє, що є щось більше! Ісус і сьогодні «сідає» і чекає тих, хто захоче прийти ближче і бути з Ним.

Це дуже коротко про те розуміння, яке було в мене дотепер! А тепер, думаю, що  зʼявилось і найголовніше! В посланні до филипʼян 2:6-8 ми читаємо:

«Хоч і був Він Богом у всіх відношеннях, та не вважав Свою рівність Богові скарбом, за який треба триматися.

Замість того, Він полишив Своє місце із Господом, ставши рабом, звичайною людиною.

І ставши таким, принизив Себе, й був покірливим до останньої години, аж до смерті на хресті.»

Залишивши Славу Небес, Господь зійшов до нас і Собою відкрив справжній - не придуманий людьми - образ люблячого Небесного Отця (хто бачив мене - той бачив Отця; Я в Отці, а Отець в Мені; нічого не роблю від Себе - Отець мій робить тощо-тощо). А крім того, Він приніс нам Конституцію Царства Божого - весь той план Небесного Батька для людини, який був у Його серці перше створення неба й землі і залишається незмінним, як незмінний Він Сам, - НЕБЕСНИЙ ПОГЛЯД НА ВСЕ!

Найважливіші речі Ісус озвучував і творив, перед тим піднявшись на гору. Це не має ніякого відношення до зверхності! Гора - це позиція влади!

Все, що ми бачимо і чуємо, має сприйматися нами з того положення, яке ми маємо У Христі Ісусі, як діти Божі. Через незмінне Слово Вічного Бога в Дусі Святому. Гора - символізує владу і позицію, якою наділяє Бог і перед Яким ми звітуватимемо про виконання свого призначення на землі. Кожен - у свій час.

Це має сказати нам, що тільки погляд ЗГОРИ, з НЕБА на ЗЕМЛЮ, дає істинне розуміння всього!

Про різні сторони однієї історії...

Здавалося б: ну що за назва для нотатки?) Тим більше, що так довго зберігала мовчанку! Йой!

Можливо, ви будете повністю правий, друже, якщо подумали так 😍 Але, зважаючи на те, скільки разів останнім часом мені довелося використовувати фразу «кожна медаль має дві сторони», то... Це фото, яке зустрілося мені в мережі, просто полонило своєю влучністю в моїй ситуації!

Ось така собі передісторія...

Вирішила трішечки записати для пам'яті собі і друзям, які цікавляться моїм/нашим життям (і ще інколи сюди заглядають), основні штрихи цього року, адже я не писала нічого майже 8 місяців.

Сьогодні, в день першої річниці з моменту офіційного благословення нашої помісної Церкви Ecclesia, захотілося трішечки написати.

Можливо спрацьовує звичка підводити певні підсумки року? 😏

За рік церква дуже зросла кількісно, перейшла на два потоки служінь в неділю, відбулося чотири водних хрещення (тільки сьогодні 19 братів і сестер заключили завіт з Господом). Бог покликав церкву оживляти «сухі кістки» — людей, поранених війною, розчарованих у вірі, тих, хто був близько до церкви, але далеко від Бога. За трохи більше ніж рік із трьох сімей виросла спільнота, де щонеділі збирається понад 500 людей! На цю хвилину, коли я пишу, в церкві функціонує 12 домашніх церков і буде ще багато більше!

На початку року Церква придбала своє власне приміщення, хоча і достатньо зруйноване, але власними силами неймовірно посвячених братиків і сестричок за 50 днів зробила там ремонт і 15 березня відбулись входини у власний дім! Алілуйя!

Це захоплююча історія, в якій, безумовно, прославляється Господь! Якщо подивитись на титульну картинку, то ця сторона історії відображена на ній однозначно ліворуч!..

Тепер перейдемо до другої сторони історї (праворуч на картинці).

Якщо чоловік одразу почав служити в звичайному для себе служінні, то для мене цей рік був вільним від служіння в церкві. Все, що я робила - молилась і відвідувала зібрання, але більше служила людям поза церквою, як душепіклувальник.

Чому ця сторона історії для мене сумна? Дякую, що запитали!

Тому що дуже хотілося би бути корисною в своєму домі. Фізичні сили, на жаль, вже багато в чому обмежені, але поки ще є можливість, то хотілося би бути корисною в своєму покликанні в своїй духовній родині.

Так хочеться, щоб кожна людина, яку Господь докладатиме до церкви зростала і досягала «зросту Того, Хто є Голова, – Христа»! Є часи, коли ти робиш для Тіла все, що може твоя рука. Але приходить час, коли ти маєш робити те, до чого покликав Господь. В цьому твоя слухняність і найбільша насолода - ти знаєш, що виконуєш волю Його!

Я твердо вірю, що у Господа на все Свій час і тому «знаючи, що випробування віри розвиває терпеливість», я довіряю Його веденню і дякую за все. Адже терпеливість «має досконалу дію, щоб ви були досконалі та бездоганні й щоб нічого вам не бракувало»! Тож знаю: Його досконалий час прийде! Але зараз трішечки сумую...

Щоб я зовсім не засумувала замість радіти, Господь, який зважує серця, дарував мені можливість служити, як волонтер, в глобальній команді Shapovalministries. (Тож, повертаємо погляд ліворуч на картинці.)

Глибоко в своєму дусі розуміючи всю цінність книг Андрія для зростання Тіла Христового, я маю величезне благословіння перекладати їх українською! Роблю це з величезним благоговінням у славу Господа  і рахую за невимовну честь! А ще поєдную це з навчанням в Школі «Євангелія Царства», отримуючи оновлення і величезне підкріплення в тому, що по великій Своїй милості Дух Святий відкривав протягом десятиріч.

Ось так коротенько занотувала я для себе й друзів події останніх місяців життя. Тепер кілька слів щодо «новин» ДЦВД. Історія її також цікава: з однієї сторони домашня церква не відбулась (і це сумно)... Але з іншої сторони - є діти Божі, які постійно продовжують сіяти в це бачення і ось, вже чотири роки, неіснуюча ДЦ підтримує кількох абсолютно існуючих капеланів і служителів. Це не просто радісно - для мене це абсолютно чудо Боже!

Праворуч, в сайдбарі, під архівом блогу, ви можете побачити картинку публічної групи для спілкування і взаємозбагачення дітей Божих в Telegram під назвою «Учні Христові». Ця група в минулому була закритою, для внутрішнього спілкування саме в ДЦВД.

Вірю, що саме Господь побудив мене перейменувати і відкрити її, як ще одну можливість зростати для всіх нас, а особливо для тих, хто через війну змушений жити далеко від України і має дефіцит спілкування. Наголошу: це не якесь окреме служіння, а тільки те, про що написано! 

Ласкаво просимо приєднуватися кожного, хто бажає зростати, глибше пізнавати Господа і розуміє, що є щось набагато більше, ніж те, до чого кожен з нас вже досяг.