Варто завжди памʼятати, що останнє доручення, яке Господь Ісус, перед поверненням на Своє місце Слави праворуч Божого престолу, у наказовий спосіб, дав Своїм учням, не є просто «красивими словами» для запамʼятовування чи цитування!
Це - озвучена Ним воля Неба, яка має бути виконана на землі Його Тілом (Церквою).
«Тож ідіть і зробіть Моїми учнями й послідовниками всі народи, охрестивши їх в ім’я Отця і Сина і Святого Духа, і навчіть їх виконувати все те, що Я вам заповідав. І будьте впевнені — Я завжди буду з вами, аж до кінця світу». (Матвія 28:19-20 UMT)
Зауважте: Господь сказав зробити не християн! Він сказав: «Зробіть Моїми учнями і послідовниками»!
Ми, люди, назвали ці слова Господа Великим Дорученням але, на превеликий жаль, дуже часто трапляється, що в помісних церквах вони не стали великим бажанням у членів церкви.
Логічно, що виникає питання: чому так?!
В 1 ст. н.е., в Антіохії, її мешканці вперше почали назвати учнів Христових християнами (Χριστιανός - послідовник Помазаника).
Таким чином, місцеві ототожнили їх з любов’ю та посвятою, яку побачили в учнях, з їхнім палким бажанням в усьому наслідувати свого Господа Ісуса Христа.
Хоча в часи першої церкви така назва від сторонніх звучала скорше як докір чи глузування, але відтоді її схвалюють усі, хто любить Господа.
Коли хтось зі сторонніх людей, побачивши відмінність твоєї поведінки від загальноприйнятної в суспільстві, називає тебе християнином, - це величезна честь!
Тим самим сторонні люди засвідчують, що ти у світі, але не від цього світу, що вони побачили в тобі відблиск Його Слави. Часто, навіть не розуміючи цього, вони підтверджують, що ти своїм життям чи справами прославляєш Господа.
Але тепер буває, що деякі люди самі себе називають християнами і вважають, що цим все сказано - назви достатньо! Немов би віднесення себе до певної «категорії» чи «назви» дорівнює, що ти є цим.
Але назватися «християнином» — зовсім не означає бути учнем і послідовником Христа, дитиною Бога Живого!
Чи знаєш ти Його?
Чи надав ти всього себе під Його Панування?
Чи слова молитви Господньої «Нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі» стали палким бажанням твого серця?
Ми бачимо чотири конкретні кроки, які очікує Господь від кожного, хто насправді зробив Його Господом всього свого жіття:
- ідіть
- зробіть всіх учнями Господа Христа
- охрестіть їх
- навчіть їх виконувати все, що Він заповідав
Перефразуючи цей наказ, можна коротко розширити його розуміння так:
- йдіть, а не сидіть
- зробіть всіх саме учнями Христа, а не будь-якої людини, помісної церкви чи деномінації
- охрестіть їх в ім’я Отця і Сина і Святого Духа, а не якось інакше
- навчити ж учнів виконувати заповідане Господом можна лише власним прикладом послуху Йому
Якщо кожен з нас прийме рішення жити відповідно до бажання нашого Небесного Батька і Господа Ісуса Христа, якщо фокус кожного з нас стане саме на Господі і Його вченні, то ми побачимо: все те, що працювало в першій церкві, працюватиме. Божа Церква є славною!
Тому що коли ми постійно перебуватимемо в навчанні апостолів і в братерській спільності, в ламанні хліба та в молитвах; коли однодушно перебуватимемо в храмі та, ламаючи по домах хліб, в радості й простоті серця прийматимемо їжу, вихваляючи Бога та маючи милість у всіх людей, - тоді Господь додаватиме до нас щодня тих людей, які спасатимуться.



