Абсолютно зрозуміло, що це ви-пад-ко-вість! Чистої води випадковість - останній допис Гора: в житті Ісуса і для нас і сьогоднішній допис...
От воно просто «випадково співпало», що хтось з моїх фейсбук-друзів «аналізував» мій контент і, залишивши реакції, нагадав мені спогад про останній випуск євангелістів і душепіклувальників в нашій Школі інтенсивної підготовки при Worldwide Gospel Center Випуск цей відбувся у 2020 році… а далі ковід… повномасштабна війна…
Публікацію цього спогаду я супроводила роздумом, який зараз так торкнувся мого серця, що я вирішила його забрати в свій «щоденничок» без купюр*.
👇👇👇
Звичайно, це - не життя минулим, адже неможливо йти вперед з головою, поверненою назад.
Це - величезна вдячність Богу за все, що було в житті: за щасливе й гірке, за радість і сльози, за добре і зле.
Адже в усіх цих шляхах Він був зі мною, навіть тоді, коли мені здавалось, що Його немає і Він забув про моє існування.
Адже і мені у важкі часи доволі часто приходиться (навіть досі) задаватися питаннями типа «чому», «як так», «де» і таке інше… Тому до вподоби і по серцю мені щирість людей, які називають речі саме так, як відчувають їх в цей час.
Адже справжня віра і справжня духовність не в тому, щоб тільки сказати «як написано». Ні.
Справжня віра в тому, щоб продовжити жити так, як очікує від мене Бог, не зважаючи на те, що «не бачу, як написано», «не відчуваю так», проходжу свою внутрішню боротьбу, чи не маю повне розуміння.
Найбільше зусиль ми прикладаємо тоді, коли підіймаємось вгору, але найважче завжди спускатися з гори додолу.
Через споглядання Божого творіння ми пізнаємо велич Бога, чи ж не так?
Там, на горі, в Його присутності, все відкривається перед очима, як на долоні!
Там, на горі, в Його присутності, переживаєш найвищий мир, любов, спокій, красу і тишу. Не відчуваєш часу, втікає біль… ти є в присутності Вічного. Умиротворення.
Там, на горі, Він провадить вглиб, відкриває Свої найглибші глибини…
І як же важко звідти повертатись вниз, до «звичайних» речей, де дуже часто відчуваєш протилежне…
Але саме задля того, щоб ти зміг жити в силі тут, внизу, Він і підняв тебе на гору, а потім допоміг здолати шлях з гори.
Тут, в моєму повсякденні, Ти той Самий, Незмінний. Таким Ти був вчора, Є сьогодні і будеш завтра. І я не просто вірю в це - я це твердо знаю.
Ти більший за мої нерозуміння, вагання й непослух.
Ти сильніший за мої «не можу».
Ти терплячіший за мою впертість.
Ти - безмежно люблячий Тато.
Господи, без Тебе я не можу ні-чо-го! навіть зробити вдих і видих, бо Ти - моє життя і дихання.
Люблю Тебе, мій Небесний Батько! Дякую за минуле, теперішнє і майбутнє. Прославляю Тебе, мій Господь. Амінь
*текст написано 17 серпня 2024 р.