Сьогодні, в рамках нашого плану групового читання «BibleProject | Новий Завіт за Один Рік» від @YouVersion ми розпочали читати 6 розіл Євангелії від Івана.
Ну і тут, на третьому вірші, мене «прорвало», як то кажуть. Настільки, що написала аж ціленьку нотаточку😍😉 яку вирішила закинути й на свій блог, щоб зберегти для себе і поділитись з друзями.
Справа в тому, що гора загалом, а в земному житті Ісуса зокрема, завжди не давала мені «спокою».
Усі найглибші одкровення про Себе, Небесний Отець давав на горі.
Після потопу, коли зійшла вода, ковчег з праведником Ноєм опинився на горах Араратських і Ной спускався на землю з гори:
«Сьомого ж місяця, сімнадцятого дня місяця ковчег зупинився на Араратських горах.» (Буття 8:4 CUV)
Саме біля гори Божої Хорив відбулась перша зустріч Мойсея з Господом і його покликання в призначення:
«Мойсей же пас отару свого тестя Їтра, мідіянського жерця. Якось він попровадив отару в пустелю і опинився біля Божої гори Хорив. Тут йому з’явився Господній ангел у полум’ї вогню з куща. Він зауважив, що кущ охоплений полум’ям, але він не згоряє. Тому Мойсей сказав: Піду і подивлюсь на це надзвичайне явище, – чому не згоряє кущ?» (Вихід 3:1-3 CUV)
Закон для народу Божого було дано Мойсею на горі:
«Вони вирушили з Рефідіма і прибули до сінайської пустелі. Тут у пустелі Ізраїль отаборився і розташувався навпроти гори. Мойсей піднявся до Бога, і Господь промовив до нього з гори такі слова: Так скажи родові Якова, сповісти нащадкам Ізраїля: Господь зійшов на саму вершину сінайської гори. Господь покликав на верхів’я гори Мойсея, і Мойсей піднявся.» (Вихід 19:2-3, 20 CUV)
Пророку Іллі Господь явив Свою Славу на горі Хорив:
«Вийди й стань перед Господом на горі. Там проходитиме Господь. Спочатку перед Господом пронесеться потужний вітер, – настільки сильний, що руйнуватиме гори й трощитиме скелі, але не у вітрі Господь. А після вітру буде землетрус, проте й не в землетрусі ГОСПОДЬ…» (1 Царів 19:11-18 CUV)
Нагірну проповідь - Конституцію Царства Божого - Ісус озвучував, спершу піднявшись на гору:
«Побачивши юрбу, Ісус вийшов на гору; коли Він сів, до Нього підійшли Його учні. І, відкривши Свої уста, Він навчав їх, промовляючи...» (Матвія 5:1-2 CUV)
Преображення Ісуса для трьох обраних апостолів відбулося на горі:
«Через шість днів Ісус бере Петра, Якова та його брата Івана і виводить їх самих на високу гору. І Він преобразився перед ними: обличчя Його засяяло, немов сонце, одяг став білий, немов світло.» (Матвія 17:1-2 CUV)
Цей перелік можна продовжувати через всю Біблію!
Ті з вас, хто разом зі мною разом читали перший розділ Нагірної проповіді, памʼятаєте, що ми також розпочинали саме з «гори». І все ж, у мене всередині завжди немов би не вистачало якоїсь грані для цілісного розуміння картини.
Сьогодні, завдяки навчанню в Школі Євангелії Царства, я знайшла той «пазл», якого мені не вистачало в моєму розумінні! Алілуя!
Коротенько нагадаю минуле розуміння (саме в привʼязці до Ісуса, без іншої сторони - гординя тощо):
- Гора як місце близькості до Бога. У Біблії гора часто символізує зустріч із Богом. Ісус піднімається на гору не випадково: це запрошення піднятися вище повсякденності, щоб бути ближче до Отця.
- Ісус сідає. Це знак вчителя, бо в той час вчителі навчали сидячи. Те, що Ісус «сидів», означає, що Він готується навчати. Це також має нагадати кожному з нас, що справжня мудрість приходить, коли ми сідаємо поруч із Ним і слухаємо.
- Учні поруч з Ісусом на горі. Для мене це - прообраз церкви: віра не лише особиста, але й спільна подорож із іншими.
- Коли ми на горі, то віддалені від суєти повсякденності. Підйом на гору означає також певне віддалення від думок людей. Іноді, щоб почути Бога, потрібно відійти від метушні й знайти тихе місце.
- Гора - це також і запрошення для кожної людини, яка хоче знати Бога, а не про Бога, навіть не віруючої. Хоча на горі з Ісусом ми в більшості бачимо учнів, але цей момент відкритий для всіх шукачів Бога, спраглих серцем й тих, хто розуміє, що є щось більше! Ісус і сьогодні «сідає» і чекає тих, хто захоче прийти ближче і бути з Ним.
Це дуже коротко про те розуміння, яке було в мене дотепер! А тепер, думаю, що зʼявилось і найголовніше! В посланні до филипʼян 2:6-8 ми читаємо:
«Хоч і був Він Богом у всіх відношеннях, та не вважав Свою рівність Богові скарбом, за який треба триматися.Замість того, Він полишив Своє місце із Господом, ставши рабом, звичайною людиною.І ставши таким, принизив Себе, й був покірливим до останньої години, аж до смерті на хресті.»
Залишивши Славу Небес, Господь зійшов до нас і Собою відкрив справжній - не придуманий людьми - образ люблячого Небесного Отця (хто бачив мене - той бачив Отця; Я в Отці, а Отець в Мені; нічого не роблю від Себе - Отець мій робить тощо-тощо). А крім того, Він приніс нам Конституцію Царства Божого - весь той план Небесного Батька для людини, який був у Його серці перше створення неба й землі і залишається незмінним, як незмінний Він Сам, - НЕБЕСНИЙ ПОГЛЯД НА ВСЕ!
Найважливіші речі Ісус озвучував і творив, перед тим піднявшись на гору. Це не має ніякого відношення до зверхності!
Все, що ми бачимо і чуємо, має сприйматися нами з того положення, яке ми маємо У Христі Ісусі, як діти Божі. Через незмінне Слово Вічного Бога в Дусі Святому. Гора - символізує владу і позицію, якою наділяє Бог і перед Яким ми звітуватимемо про виконання свого призначення на землі. Кожен - у свій час.
Це має сказати нам, що тільки погляд ЗГОРИ, з НЕБА на ЗЕМЛЮ, дає істинне розуміння всього!