20 дек. 2024 г.

Свічка Пастухів (Свіча Радості) : продовження

Добігає закінчення вже третій тиждень Адвенту Різдва. А я продовжую читати історію приходу в цей світ Сина Божого і розмірковувати над деякими її фрагментами.
В неділю, коли було запалено Свічку пастухів, ми говорили про пастухів, як обраних Господом учасників цієї найочікуваннішої події, щоб потім сповістити цю Добру звістку багатьом людям. Ми вже відзначили критерії Божого обрання - їхню щирість і готовність виконувати волю Божу.

Знаєте, друзі, мені здалася дуже вдалою картинка, яку ви можете бачити ліворуч вгорі, тому що приблизно так я уявляла собі їх «прийшли». Скільки разів я читала цю чудову історію, мені завжди здавалось, що ставши свідками слави Небес, яка їм відкрилася й почувши слова ангела, їхні серця так запалали, що вони просто понеслись, а не пішли!

Месія народився! А вони, ті, які були далеко від суспільства, стали першими свідками цієї великої таємниці! Хіба тут можливо просто йти?! Тут летітимеш, немов на крилах!
Вони не мали найменшої уяви про те, де саме знаходиться цей хлів і не знали, як саме вони його знайдуть, але Божий вогонь, який запалав у їхніх серцях, вабив їх і направляв.

15 дек. 2024 г.

Адвент Різдва. Свічка Пастухів (Свіча Радості)

Сьогодні, милістю Божою маємо 15 день Адвенту Різдва і на недільних Богослужіннях (в деяких церквах*) було запалено третю свічку – Свічку Пастухів чи Свічу Радості!
Це та радість, друзі, яку Ангел Господній сповістив пастухам, явившись їм у великій славі. Почитаймо Слово Боже:
«А в тій місцевості були пастухи, які вночі перебували в полі та стерегли свою отару.
Аж [ось] Господній ангел став між ними, і слава Господня осяяла їх, і вони були охоплені великим страхом.
Та ангел сказав їм: Не бійтеся, бо я звіщаю вам велику радість, яка буде для всього народу: для вас сьогодні в місті Давида народився Спаситель, Який є Христос Господь.
А ось вам ознака: знайдете сповите Немовля, Яке лежить у яслах.
І раптом з’явилася біля ангела сила‑силенна небесного війська; вони хвалили Бога і проголошували: Слава Богові на висоті, а на землі – мир в людях доброї волі!» (Лукі‬ ‭2‬:‭8‬-‭14‬ ‭CUV‬‬)
Відтепер з Небес на землю, в подобі людини, зходить істинне Боже Світло і Свою добру волю Батько виявлятиме в/через людей, оскільки саме заради них, людей, улюбленого творіння Бога, і відбувається ця довгоочікувана подія! Яка ж це велика радість!
Радість також у тому, що прихід в цей світ Сина Божого одразу починається з підтвердження слів Господа, які Він сказав колись пророку Самуілу про Саула:
«Але Господь сказав Самуїлові: Не дивись на його вроду, та на його високий зріст, тому що Я його відхилив. Адже Бог дивиться не так, як дивиться людина. Людина дивиться на обличчя, а Господь дивиться на серце!» (1 Самуїла‬ ‭16‬:‭7‬ ‭CUV‬‬)
Він бачить наші серця (Він - Всюдисутній, Всюдиприсутній і бачить все), судить і зважує всі наміри наших сердець! Він обирає немудре й немічне аби засоромити премудрих і сильних!

Друзі, думаю що і ви розмірковували над тим, чому Господь обрав Давида, взявши його від овець і саме його назвав людиною по серцю Своєму? Чому саме пастухи стали першими, хто дізнався про народження Спасителя?! Чи це не дивно, що таке велике благословення отримали від Господа найменш видатні й шановані, а не ті, які мешкали в палацах?! 
А можливо це стало саме тому, що хоча вони жили далеко від суспільного життя, але вони як ніхто вміли турбуватись за інших? Так, вони жили серед овець, але в їхніх серцях була готовність служити і відкритість для Бога.

Думаю, що саме тому третя свіча Адвенту була названа Свічка пастухів і має другу назву - Свіча Радості!
Найбільш велика радість в тому, що народився Спаситель!
А ще - радість в тому, що Бог дивиться не на зовнішнє, а на внутрішнє - Він бачить моє і твоє серце. Він обирає Собі людей за готовністю їхніх сердець почути, послухатись і прийняти Його послання і через них втілює Свій плани. Такими людьми в історії народження Спасителя стали проста юдейська дівчина Марія, щирий добрий плотник Йосип і звичайні пастухи з серцями, відкритими для Бога.
Свічка пастухів — це нагадування, що найцінніше в нас — це наші відкриті серця, готові прийняти Його любов. Наш Бог є Незмінний і Вірний - і це міцне підґрунтя нашої радості, друзі.
Радіймо!
_____
* це уточнення роблю тому, що дехто дивується «свічкам»))
Тому хочу зробити наголос на тому, що традиція ця людська. В Біблії про запалення чотирьох свічок і про віночки не йдеться. Перша згадка про про святкування Адвенту в західній церкві належить до IV століття. Але хоча це святкування - запроваджена людьми небіблійна традиція, особисто мені вона подобається тим, що дає можливість не тільки самій, перечитуючи Євангелію, ще і ще досліджувати своє серце, але й кожного дня, протягом чотирьох тижнів, ділитись Христом з тими, для кого Різдвяні свята - в першу чергу кількість страв на столі і придбання подарунків...
Дух і Наречена кажуть: гряди, Господи!!! Тому радіймо, брати й сестри: Христос близько!

12 дек. 2024 г.

Вифлеємська Свіча (Свіча Миру) : продовження

Закінчується другий тиждень Адвенту Різдва. Запалено вже дві свічі: Свіча Надії і Свіча Миру.
Прийдешньої неділі в наших зібраннях буде запалено третю свічу - «Свічку пастухів» або Свічу Радості.
Перечитуючи в ці дні історію Божих обітниць, а також Євангельську оповідь, я раптово подумала: скільки разів я читала і перечитувала історію народження в світ нашого Спасителя, але чомусь особа Йосипа, чоловіка Марії, була в мене поза достойною увагою!.
Трапилось так, що завжди в центрі моєї уваги була саме Марія. Дійсно, є всі підстави бути зосередженими на вчинку цієї простої юдейської дівчини, адже якби Марія не підкорилася Богу і відмовилася від Божого задуму, то величної історії спасіння могло б не статися. Її смирення, її готовність довіряти своєму Господу стали ключем до виконання великого Божого плану. Більше роздумів про це ви можете прочитати і послухати в нотатці «Предопределение» (див. сайдбар праворуч 👉🏻).

А от про Йосипа, який став земним батьком Ісуса, ми знаємо, насправді, доволі мало. Знаємо, що він не був священником, а був теслею, людиною яка працювала своїми руками. Знаємо, що він походив з дому та роду Давидового, з коліна Юдиного. Знаємо також, що Йосип мав благородне, любляче і мʼяке серце, а також те, що він любив Бога був людиною богобоязлививою й покірливою.
Це ми стверджуємо тому, що бачимо як він вчинив з Марією, зарученою йому жінкою. Коли Йосип дізнався, що його наречена вагітна (а він ще не знав в цю хвилину, що завагітніла вона від Святого Духа), то він демонструє зразкову реакцію. Незважаючи на, ймовірно, глибоку образу, він «будучи праведним і не бажаючи її ославити, вирішив таємно відпустити її.» (Матвія 1:19 CUV)

Він хоче захистити Марію від ганьби, яка загрожуватиме їй смертю. Адже в Ізраїлі заручини вважалися надзвичайно серйозним дійством. З часу заручин наречений і наречена, хоч і не жили разом, юридично ставали чоловіком і дружиною, маючи всі відповідні права, включаючи права вдівства та спадкування майна.
Відповідно, вагітність нареченої вважалась перелюбом (подружньою зрадою) і, згідно із Законом, мала б каратися смертю*.

8 дек. 2024 г.

Адвент Різдва. Вифлеємська Свіча (Свіча Миру)

Сьогодні на Богослужіннях було запалено другу свічку Адвенту Різдва і означає це, що ми вступили в другий передріздвяний тиждень.
Як ми говорили вчора, друга свіча має назву Вифлеємська свіча або Свіча Миру і нагадує нам про те, що Бог, який є наш мир, присутній навіть у найскладніших та найбільш заплутаних ситуаціях.

Давайте на самому початку приділемо трішечки уваги значенню самого слова «мир». Це нам необхідно зробити, щоб вірно розуміти про який саме «мир» ми говоритимемо і уявити бодай частину того благословення, яке ми отримуємо в союзі з Богом миру.

В умовах, коли ми в Україні, майже чотири роки живемо в умовах повномасштабної війни, розв'язаної нашим північним сусідом, слово «мир», для більшості з нас, означає в першу чергу «відсутність війни, смерті, руйнувань, горя».
Але чи тільки таке значення воно має? Якщо навіть Сам Господь має одно з імен Яґве-Шалом, то можливо слово «мир» вказує на щось набагато глибше і краще?

В Біблії ми зустрічаємо два основних слова, які перекладено словом «мир».
В Старому Заповіті це слово [shaw-lome'] «шалом» וםֹלש«мир, благополуччя, добробут, здоров'я, безпека, дружелюбність».
В Новому Заповіті йому відповідає слово [ейрЕнен] ειρήνην зі значенням «спокій, мир, безпека; часто благополуччя». 
Слово «шалом» утворено від кореня, що має надзвичайно глибокий сенс і настільки багатогранне значення, що перевести його у всій повноті на іншу мову просто неможливо. Крім «миру», «спокою» і «благополуччя» цей корінь виражає значення «єдність, цілісність, цільність», «повнота», «досконалість» і «удосконалення», «ідеальність», «завершеність».
У тлумачному словнику Евен Шошан, «шалом» визначається дуже цікаво і глибоко: «реальність» від realis (лат.) - речовий, дійсний. 
«Великий мир (шалом) у тих, що люблять Твій Закон! Вони не спотикатимуться.» (Пс.118:165)
Подібне ми зустрічаємо на сторінках Нового Заповіту, коли Ісус говорить Своїм учням:
«Мир (шалом) залишаю вам, Мій мир (шалом) Я даю вам. Не так, як світ дає, Я даю вам. Хай не тривожиться ваше серце і не лякається.» (Iвана 14:27)
Як ми бачимо, дійсно цей мир - шалом дуже важливий і визначає нашу реальність, нашу дійсність. Ісус, звертаючись до своїх учнів, говорив, щоб вони несли таку реальність в доми людей, щоб вони були людьми миру, тобто шалому:
«Входячи ж до дому, вітайте його, [кажучи: Мир (шалом) цьому дому!] І якщо дім буде достойний, нехай зійде ваш мир (шалом) на нього; якщо ж не буде достойний, ваш мир нехай повернеться до вас.» (Матвія 10:12-13)
Через пророка Міхея Господь промовляв до Свого народу:
«Ти ж, Вифлеєме-Ефрато, – найменший серед Юдиних тисячників. З тебе вийде за Моєю волею Той, Хто буде Владикою в Ізраїлі, – хоч Його походження від початку, від часів віковічних.» (5:1 CUV)
Дорогоцінні! Давайте спробуємо уявити собі цю історію: вагітну Марію, яка знаходячись на дев'ятому місяці, разом зі своїм чоловіком Йосипом, змушена була здійснювати надважку подорож з Назарету до Віфлеєму.
Це була далеко не ідеальна подорож! Не в комфортному позашляховику з кондиціонером і можливістю полежати на задньому сидінні. Це був важкий шлях через всю юдейську землю: вагітна жінка, яка була вже напередодні пологів, їхала сидячи верхи на ослику…
Суха земля, пил, спека вдень, холод вночі, без можливості комфортно відпочити і прийняти душ в пʼятизірковому готелі… Зрештою, коли вони приїжджають в місто, то замість комфортного житла, вони мають зупинитись на ночівлю в загоні для тварин з відповідним комфортом і запахом…
Про це, можливо, легко читати але, напевно, мало хто з нас, теперішніх, погодився би ризикнути так подорожувати. Це зможе тільки та людина, яка подібно до Марії, всім серцем любить і довіряє Богу, яким покликана.

Але насправді, Віфлеєм став символом того, як Бог часто діє в нашому житті. Він обирає щось немудре, немічне, понижене, неіснуюче й недосконале аби засоромити премудрих і сильних, позбавити сили існуюче! Саме ці обрані, які малі в своїх очах, але щиро посвячені Богу всім своїм серцем, стають частиною Його великого плану, інколи самі цього не розуміючи до кінця.
Так, маленьке містечко Віфлеєм стає місцем найбільшої події в історії людства - місцем народження Спасителя, бо саме так вирішив Бог.

Улюблені! Наш незмінний Бог часто діє в тих місцях і моментах, де ми не очікуємо побачити Його руку. І навіть зараз, в найважчі часи для нашої країни, коли навкруги біль і смерть, коли нам здається, що всі наші мрії помножилися на нуль і плани розпалися…
Навіть в цей час Бог готує для нас щось набагато більше і важливіше, ніж ми могли мріяти:
  • Його досконалий мир,
  • Його присутність посеред скорбот,
  • Його захист і благословення,
  • Його світло, яке ніколи не зможе перемогти темрява!
Найголовніше для нас в будь-який час, а особливо в ці передріздвяні дні, - перебувати у Христі, в Його Слові, знати Його і бути з Ним, навчаючись від Нього любові, лагідності й покірливості.
Нехай же мир Божий, який перевищує всяке розуміння, збереже ваші серця і ваші думки в Христі Ісусі, дорогоцінні друзі!