12 дек. 2024 г.

Вифлеємська Свіча (Свіча Миру) : продовження

Закінчується другий тиждень Адвенту Різдва. Запалено вже дві свічі: Свіча Надії і Свіча Миру.
Прийдешньої неділі в наших зібраннях буде запалено третю свічу - «Свічку пастухів» або Свічу Радості.
Перечитуючи в ці дні історію Божих обітниць, а також Євангельську оповідь, я раптово подумала: скільки разів я читала і перечитувала історію народження в світ нашого Спасителя, але чомусь особа Йосипа, чоловіка Марії, була в мене поза достойною увагою!.
Трапилось так, що завжди в центрі моєї уваги була саме Марія. Дійсно, є всі підстави бути зосередженими на вчинку цієї простої юдейської дівчини, адже якби Марія не підкорилася Богу і відмовилася від Божого задуму, то величної історії спасіння могло б не статися. Її смирення, її готовність довіряти своєму Господу стали ключем до виконання великого Божого плану. Більше роздумів про це ви можете прочитати і послухати в нотатці «Предопределение» (див. сайдбар праворуч 👉🏻).

А от про Йосипа, який став земним батьком Ісуса, ми знаємо, насправді, доволі мало. Знаємо, що він не був священником, а був теслею, людиною яка працювала своїми руками. Знаємо, що він походив з дому та роду Давидового, з коліна Юдиного. Знаємо також, що Йосип мав благородне, любляче і мʼяке серце, а також те, що він любив Бога був людиною богобоязлививою й покірливою.
Це ми стверджуємо тому, що бачимо як він вчинив з Марією, зарученою йому жінкою. Коли Йосип дізнався, що його наречена вагітна (а він ще не знав в цю хвилину, що завагітніла вона від Святого Духа), то він демонструє зразкову реакцію. Незважаючи на, ймовірно, глибоку образу, він «будучи праведним і не бажаючи її ославити, вирішив таємно відпустити її.» (Матвія 1:19 CUV)

Він хоче захистити Марію від ганьби, яка загрожуватиме їй смертю. Адже в Ізраїлі заручини вважалися надзвичайно серйозним дійством. З часу заручин наречений і наречена, хоч і не жили разом, юридично ставали чоловіком і дружиною, маючи всі відповідні права, включаючи права вдівства та спадкування майна.
Відповідно, вагітність нареченої вважалась перелюбом (подружньою зрадою) і, згідно із Законом, мала б каратися смертю*.

8 дек. 2024 г.

Адвент Різдва. Вифлеємська Свіча (Свіча Миру)

Сьогодні на Богослужіннях було запалено другу свічку Адвенту Різдва і означає це, що ми вступили в другий передріздвяний тиждень.
Як ми говорили вчора, друга свіча має назву Вифлеємська свіча або Свіча Миру і нагадує нам про те, що Бог, який є наш мир, присутній навіть у найскладніших та найбільш заплутаних ситуаціях.

Давайте на самому початку приділемо трішечки уваги значенню самого слова «мир». Це нам необхідно зробити, щоб вірно розуміти про який саме «мир» ми говоритимемо і уявити бодай частину того благословення, яке ми отримуємо в союзі з Богом миру.

В умовах, коли ми в Україні, майже чотири роки живемо в умовах повномасштабної війни, розв'язаної нашим північним сусідом, слово «мир», для більшості з нас, означає в першу чергу «відсутність війни, смерті, руйнувань, горя».
Але чи тільки таке значення воно має? Якщо навіть Сам Господь має одно з імен Яґве-Шалом, то можливо слово «мир» вказує на щось набагато глибше і краще?

В Біблії ми зустрічаємо два основних слова, які перекладено словом «мир».
В Старому Заповіті це слово [shaw-lome'] «шалом» וםֹלש«мир, благополуччя, добробут, здоров'я, безпека, дружелюбність».
В Новому Заповіті йому відповідає слово [ейрЕнен] ειρήνην зі значенням «спокій, мир, безпека; часто благополуччя». 
Слово «шалом» утворено від кореня, що має надзвичайно глибокий сенс і настільки багатогранне значення, що перевести його у всій повноті на іншу мову просто неможливо. Крім «миру», «спокою» і «благополуччя» цей корінь виражає значення «єдність, цілісність, цільність», «повнота», «досконалість» і «удосконалення», «ідеальність», «завершеність».
У тлумачному словнику Евен Шошан, «шалом» визначається дуже цікаво і глибоко: «реальність» від realis (лат.) - речовий, дійсний. 
«Великий мир (шалом) у тих, що люблять Твій Закон! Вони не спотикатимуться.» (Пс.118:165)
Подібне ми зустрічаємо на сторінках Нового Заповіту, коли Ісус говорить Своїм учням:
«Мир (шалом) залишаю вам, Мій мир (шалом) Я даю вам. Не так, як світ дає, Я даю вам. Хай не тривожиться ваше серце і не лякається.» (Iвана 14:27)
Як ми бачимо, дійсно цей мир - шалом дуже важливий і визначає нашу реальність, нашу дійсність. Ісус, звертаючись до своїх учнів, говорив, щоб вони несли таку реальність в доми людей, щоб вони були людьми миру, тобто шалому:
«Входячи ж до дому, вітайте його, [кажучи: Мир (шалом) цьому дому!] І якщо дім буде достойний, нехай зійде ваш мир (шалом) на нього; якщо ж не буде достойний, ваш мир нехай повернеться до вас.» (Матвія 10:12-13)
Через пророка Міхея Господь промовляв до Свого народу:
«Ти ж, Вифлеєме-Ефрато, – найменший серед Юдиних тисячників. З тебе вийде за Моєю волею Той, Хто буде Владикою в Ізраїлі, – хоч Його походження від початку, від часів віковічних.» (5:1 CUV)
Дорогоцінні! Давайте спробуємо уявити собі цю історію: вагітну Марію, яка знаходячись на дев'ятому місяці, разом зі своїм чоловіком Йосипом, змушена була здійснювати надважку подорож з Назарету до Віфлеєму.
Це була далеко не ідеальна подорож! Не в комфортному позашляховику з кондиціонером і можливістю полежати на задньому сидінні. Це був важкий шлях через всю юдейську землю: вагітна жінка, яка була вже напередодні пологів, їхала сидячи верхи на ослику…
Суха земля, пил, спека вдень, холод вночі, без можливості комфортно відпочити і прийняти душ в пʼятизірковому готелі… Зрештою, коли вони приїжджають в місто, то замість комфортного житла, вони мають зупинитись на ночівлю в загоні для тварин з відповідним комфортом і запахом…
Про це, можливо, легко читати але, напевно, мало хто з нас, теперішніх, погодився би ризикнути так подорожувати. Це зможе тільки та людина, яка подібно до Марії, всім серцем любить і довіряє Богу, яким покликана.

Але насправді, Віфлеєм став символом того, як Бог часто діє в нашому житті. Він обирає щось немудре, немічне, понижене, неіснуюче й недосконале аби засоромити премудрих і сильних, позбавити сили існуюче! Саме ці обрані, які малі в своїх очах, але щиро посвячені Богу всім своїм серцем, стають частиною Його великого плану, інколи самі цього не розуміючи до кінця.
Так, маленьке містечко Віфлеєм стає місцем найбільшої події в історії людства - місцем народження Спасителя, бо саме так вирішив Бог.

Улюблені! Наш незмінний Бог часто діє в тих місцях і моментах, де ми не очікуємо побачити Його руку. І навіть зараз, в найважчі часи для нашої країни, коли навкруги біль і смерть, коли нам здається, що всі наші мрії помножилися на нуль і плани розпалися…
Навіть в цей час Бог готує для нас щось набагато більше і важливіше, ніж ми могли мріяти:
  • Його досконалий мир,
  • Його присутність посеред скорбот,
  • Його захист і благословення,
  • Його світло, яке ніколи не зможе перемогти темрява!
Найголовніше для нас в будь-який час, а особливо в ці передріздвяні дні, - перебувати у Христі, в Його Слові, знати Його і бути з Ним, навчаючись від Нього любові, лагідності й покірливості.
Нехай же мир Божий, який перевищує всяке розуміння, збереже ваші серця і ваші думки в Христі Ісусі, дорогоцінні друзі!


7 дек. 2024 г.

Свіча Пророцтв (Надії) : закінчення

Добігає закінчення перший тиждень Адвенту. Вже завтра, в наших зібраннях, до першої Свічки пророцтв (Свічки Надії) буде запалено другу свічку Адвенту - Віфлеємську (або Свічу Миру).
На цьому тижні ми згадували про дивний і незбагненний Божий план спасіння людини, який був проголошений Ним після гріхопадіння і багато разів був повторений через пророків, а почав здійснюватися з народженням Ісуса Христа.
Для народження Месії Бог вибрав найскромніші обставини:
Всім цим Він хотів показати, що Його сила і велич не залежать від земних обставин або умов. Він прийшов не для того, щоб показати могутність, а щоб виявити справжню силу через любов і жертовність.
Вся історія Різдва нагадує нам, що навіть у найпростіших і найскромніших обставинах Бог здатний здійснювати найвеличніше. Він вибрав ясла, а не трон, вибрав любов, а не силу для того, щоб явити нам істину.
Біблійна надія призначена не лише для людства; вона для всього творіння. Воскресіння Ісуса пролило світло на те, як одного разу буде відновлено весь Всесвіт.
Друзі, кожен з нас запрошений Небесним Батьком відкрити своє серце для Його любові. Адже Бог виявив Свою любов до нас тим, що Христос за нас помер, коли ми були ще грішниками (Рим. 5:8).
Ми покликані прийняти Його жертву і дозволити Йому змінити нас зсередини.
Народження в цей світ Єдинородного Сина Божого — це більше, ніж історія. Це запрошення! Запрошення жити і любити так, як жив і любив Він.
Чи готові ми відгукнутись? Чи знаєш ти Його особисто?


5 дек. 2024 г.

Свіча Пророцтв (Надії) : продовження 2

Допоки ми з вами можемо говорити «сьогодні», це означає, що ми живі, можемо зробити крок назустріч Богу і дозволити Йому оновити нашу віру й оживити все те, що, здається, втратило силу жити.

В Адвент надії знову і знову Дух Божий нагадує нам, що Бог здатен воскресити все те, що здається безнадійно мертвим. Він бажає і може вдихнути нове життя в наші найкращі мрії, в наші стосунки, оживити наші серця, відновити нашу країну.
Божа вірність у минулому зміцнює нашу надію на майбутнє.
Ми можемо дивитися вперед з надією, коли оглядаємось назад, щоб згадати, яким вірним Бог був раніше.

Якщо Він був вірний тоді, чому Йому не бути вірним знову?Особливо безцінним це є для нас в Україні зараз, під час розвʼязаної росією повномасштабної загарбницької людоненависницької війни…
Коли руйнується все навколо - і в фізичному світі, і в наших зранених душах - ми можемо довіряти Його обіцянкам!
«Надходить такий час, – говорить Господь, – коли Я виведу від Давида праведний Паросток. Він, як Цар, правитиме мудро та запровадить на землі правосуддя і справедливість.
За його днів Юда спасеться, і житиме в безпеці Ізраїль [і Україна]. А ось Його Ім’я, яким Його називатимуть: Господь – наша Праведність.» (Єремії 23:5-6 CUV)
Імʼя, яке використовує пророк Єремія, звучить оригінально Ягве-Цідкейну і в перекладі означає «Бог виправдання наше» або «Бог - наша праведність».
Розкриваючись подібним чином, Бог обіцяє новий заповіт, заповіт благодаті, який народжує в людині нове серце, слухняне Богові.
«Бо Того [Ісуса], Хто не відав гріха, Він учинив за нас гріхом, щоб стали ми Божою правдою в Нім!», - пояснить апостол Павло пізніше (2Кор.5:21)

P.S. Щоб дізнатися трохи більше про всю глибину Божої обіцянки, яка міститься в одному лише Його Йменні «Господь – наша Праведність», ви можете почитати дві частини коротенького уроку 10, який опубліковано на блозі домашньої церкви: