«Яке його ім'я, такий він і є...»

Читаючи сьогодні Слово Боже, замислилась знову над історією народження і наречення імені останнього з дванадцяти патріархів, синів Якова, - Веніяміна.

Принагідно згадала, що навесні минулого року, одна ситуація в житті дорогих мені людей, вже змушувала мене приділяти увагу цьому питанню. Тоді я нічого для себе не записувала тож, цього разу, вирішила залишити для себе нагадовалочку😉

В назві цього допису я використала фрагмент зі слів Авігеї, коли вона говорила з Давидом про свого чоловіка Навала (1Самуїла / 1 Царств 25:25).

А поразмислюємо над фрагментом з Книги Буття, який є на картинці. Отже.

Нам потрібно враховувати (брати до уваги) традицію, яка була в єврейському народі: в імʼя, певним чином, закладалося (програмувалося) майбутнє людини. Зазвичай мати, народжуючи дитину, давала їй імʼя (окрім тих випадків, коли Бог втручався знаючи, що вона не назве вірно).

Отож, знаходячись у смертельному стражданні пологів, помираюча Рахіль дає імʼя сину, виходячи із власного болю - «Υἱὸς ὀδύνης μουʼ» - Беноні. Дослівно це означає «Син мого страждання», «Син моєї скорботи/біди».

Яків/Ізраїль, який безмежно кохав Рахіль, відчуває інакше і переназиває сина «Βενιαμιν» - Веніямін.

Ми не знаємо достеменно його мотивів. Можливо, він не бажав, щоб ім'я останнього сина постійно ворушило його скорботу про втрату Рахілі? Але дослівно це означає «Син моєї сили», «Син моєї правиці» (тобто «щасливий», оскільки євр. «аven» - «скорбота», може мати форму «оn», яке означає силу) або «Син півдня» (народжений на півдні, оскільки південь у традиційному мисленні ізраїльтян знаходився з правого боку, тоді як решта синів народилися північніше), тим самим визначивши йому місце пошани в його будинку.

Нова Женевська навчальна Біблія коментує цю історію з народженням 12-того сина Якова так:

«Беноні. Плач Рахілі про свою дитину віщує муки народження, які пізніше зазнає її народ, народжуючи на світ новий вік, вік благодаті.»

Маються на увазі слова, які записані в Євангелії від Матвія 2:17-18, де він цитує пророка Єремію:

«Так говорить Господь: У Рамі лунають звуки голосіння та гіркого ридання, — Рахиль оплакує своїх дітей. Вона відмовляється від розради через долю своїх дітей, бо їх вже немає.

Так говорить Господь: Перестань голосити, нехай твої очі не проливають сліз, — адже будеш мати нагороду за свій труд, — говорить Господь, — вони повернуться з ворожого краю.

Є для тебе надія на майбутнє, — говорить Господь, — діти повернуться у свої кордони.»

(Єремії 31:15-17, Сучасний переклад)

Тому, хоч який би був мотив, але переназвав Яків сина пророчо: «скорбот і болі не уникнути, але через страждання прийде перемога».

І ми всі, при даванні імен дітям, також маємо водитися Святим Духом, тому що яким буде ім'я, такими ми й будемо.

Хрещення Господнє

«Це ж 6 січня свято Хрещення Господнього за новим календарем?»

Чи вже довелось Вам, друзі, почути подібне запитання в цьому році?

Мені довелось почути його вже кілька разів і тому, напевно, прийшло на серце нагадати собі самій і вам, мій любий читаче, історію, в честь якої колись і було запроваджено людьми це свято.

Свято, яке багато хто святкує навіть не замислюючись над тим, що саме святкується, а просто заради виконання тих чи інших традицій.

В Україні це свято також має назву Богоявлення і народну назву ВодОхреще. Популярна західнохристиянська його назва - свято Трьох королів.

Прадавні витоки свята в так званій спільноті «рідновірів» мають назви «Водокрес», або «Свято богині Дани», яку величають як покровительку води.

Тобто, ми бачимо, що станом на сьогодні, свято увібрало в себе безліч язичницьких, християнських і псевдохристиянських обрядів, центральне місце серед яких займають обряди, так чи інакше, пов'язані з водою. Серед них, наприклад, традиція вирубування з льоду великого хреста («йордан») і купання в спеціально пробитій ополонці (яку називають «йордань» в спогад хрещення Христа в Йордані); освячення води, крейди та ладану, набирання «святої» води (за переказами, у ніч на Водохреще звичайна вода отримує цілющу силу), яка весь наступний рік допоможе «зцілюватися» від хвороб, відганяти демонів тощо.

Писати про ще цілу купу речей, які насправді не мають жодного відношення до Хрещення Господа нашого Ісуса Христа, я не маю жодного бажання. Замість цього, друзі, я пропоную вам почитати зі мною Слово Боже і хоча б трішечки порозмірковувати над тим, що може принести корисні зміни в наші життя. Почитаймо Євангелію від Матвія.

«Тоді прийшов Ісус з Галилеї на Йордан до Івана, щоб у нього хреститися.

Іван же стримував Його, кажучи: Це мені потрібно від Тебе хреститися, а Ти йдеш до мене?

Відповідаючи, Ісус сказав йому: Облиш тепер, бо так належить нам виконати всю правду.

Тоді Іван допустив Його.

Охрестившись, Ісус відразу вийшов з води. І ось відчинилися Йому небеса, і Він побачив Духа Божого, Який спускався, як голуб, та сходив на Нього.

І ось, почувся голос з неба: Це є Син Мій Улюблений, Якого Я вподобав.» (Матвія‬ ‭3‬:‭13‬-‭17‬ ‭CUV‬‬)

Перш, ніж ми з вами почнемо розмірковувати над цією історією, пропоную прочитати ще фрагмент з Євангелії від Івана.

«Наступного дня він [Іван Хреститель] бачить Ісуса, Який іде до нього, і каже:

Ось Агнець Божий, що на Себе бере гріх світу! Це Той, про Кого я казав, що за мною іде Чоловік, Який був ще до мене, бо Він був раніше від мене. Я не знав Його, але я прийшов хрестити у воді, щоб Він з’явився Ізраїлеві!

І засвідчив Іван, промовляючи:

Бачив я, що Дух сходив, мов голуб, із неба, і залишився на Ньому.

Я не знав Його, але Той, Хто послав мене хрестити водою, сказав мені:

Над Ким побачиш Духа, Який сходить і перебуває над Ним, – Він Той, Хто хрестить Духом Святим.

І я побачив, і засвідчив, що Він – Божий Син.» (Івана‬ ‭1‬:‭29‬-‭34‬ ‭CUV‬‬)

Ось так, достатньо коротко, описано Євангелістами історію, з якої ми безпосередню дізнаємося про Господнє Хрещення. З усього, що в тексті я виділила червоним, хочу зупинитися лише на двох словах - «хрещення» і «правда». Розглянемо їх і спробуємо хоч трішечки глибше зрозуміти все те, що відбувалося на Йордані майже дві тисячи років тому.

Залишайтесь спокійними

Словами з Вихід 14:14 Мойсей підбадьорює ізраїльтян одразу після виходу з Єгипту. Можливо, він розумів, що природна людська реакція в моменти невизначеності - це постійні стрибки між тривогою і відчаєм?!.

Насправді, відчуття невизначеності краде мир з наших сердець, забирає спокій і дійсно може спровокувати погіршення здатності вирішувати проблеми або зниження концентрації уваги настільки, що стаємо менш гнучкими і ефективними.

Це, в свою чергу, збільшує шанси на здійснення нерозумних вчинків і робить нас більш вразливими до переживання тривоги, депресії чи стресу.

Ось чому, друзі, моя постійна молитва до Бога і побажання для вас: завжди дивитись на Проводиря і Вершителя віри, - на Ісуса!

В наші важкі і перенасичені різноманітною інформацією часи, вкрай важливо навчитись сконцентровувати свої думки на тому, що дійсно важливе і здатне наповнювати нас миром посеред штормів, відновлювати спокій.

Цього можливо досягти, спрямовуючи своє серце до Божих істин. Адже саме Бог і Є наш мир!

Хочу поділитись з вами трьома порадами, які я прочитала і вони здалися мені доречними для кожного, хто потребує оновлення миру і спокою.

«Спокій — це така дисципліна, яка вимагає тривалої та усвідомленої практики. Так як же практикувати перебування в спокої? Один практичний спосіб — це виконання трьох кроків:

1. Визнайте свою обмеженість.
2. Відкладіть свої очікування.
3. Ухопіться за Божі обіцянки.»

Улюблені!

Незалежно від того, з чим ми зіткнемося в наступні дні і тижні, пам'ятаймо, що для Бога немає нічого невизначеного у наших обставинах. Він Є Перший і Він - Останній, Він -Альфа і Омега. Він знає кінець кожного з нас раніше від створення світу.

Він діяв у моєму і вашому минулому, Він з вами і зі мною в сьогоденні, і Він тримає в Своїх руках моє і ваше майбутнє.

Довіряю Тобі, мій люблячий Небесний Батько! Міцно тримаюся Твоїх Слів! Вірю і знаю: Ти Є добрий Бог!

Адвент Різдва. Свічка ангелів (Свіча Любові)

Дорогоцінні! Добігає закінчення останній тиждень перед Різдвом - Адвент Любові. Сьогодні в зібраннях запалено четверту свічу -  Свічку ангелів (Свічу Любові). За три дні Різдво!

У нас, в Україні, достатньо важко зараз говорити і навіть писати про любов... Тотальний біль десяте Різдво поспіль і третє - просто нестерпний тотальний біль…

Коли ворог душ людських, руками агресора, намагається нас задавити ненавистю; коли кожного дня гинуть мирні люди, а наші мужні світлі воїни покладають за нас свої життя; коли ми постійно стаємо свідками вбивств і смерті... Єдину втіху ми знаходимо лишле в Тому, Хто насправді є Любов! Тому завжди, а особливо в цей важкий для нашої країни час, нам просто необхідно тримати свій погляд на нашому Проводирю і Вершителю віри, на Господеві Ісусі Христі!

Святкуючи Різдво давайте не будемо захоплені святкуванням більше, ніж Тим, Кому воно належить! Памʼятаймо Ісуса, тому що Різдво - Христове! Це про Його Народження! Важливо також пам'ятати, що Різдво - це не лише святкування народження Немовляти Ісуса. Це - втілення, прихід з Небес обітованого Месії, Сина Божого. Це - любов, яка більша за весь Всесвіт, тому що це - жертва, принесена заради кожного з нас.

Ціна мого і твого життя у Вічності - це смерть Сина Божого, Ісуса Христа, Господа нашого. Божа любов, яка відкрилась світові у вигляді Немовляти, мала пройти через біль і страждання, об’явитися Сином Божим у силі, за духом святости, через воскресення з мертвих, щоб дати нам дар Вічного життя.

Друзі! Різдво - це історія про безумовну любов. Адже Бог виявив Свою любов до нас тим, що Христос за нас помер, коли ми з тобою були ще грішниками.

«Божа любов до нас виявилася в тому, що Бог послав Свого Єдинородного Сина у світ, щоб ми через Нього жили. Любов не в тому, що ми полюбили Бога, а в тому, що Він полюбив нас і послав Свого Сина як примирення за наші гріхи. Улюблені, коли Бог нас так полюбив, то й ми повинні любити одне одного!» (‭‭1 Івана‬ ‭4‬:‭9‬-‭11‬ ‭CUV‬‬)

Бог Є Любов! Його Любов не тільки пробачає, але відновлює і змінює наші серця. Його Любов бачить нашу гріховність, страхи, сумніви, але все одно каже: «Ти - мій. Я люблю тебе»! Адже Він вибрав нас у Собі раніше від створення світу і знає ким ти і я зможемо стати завдяки Його благодаті!

Божу Любов неможливо заробити чи заслужити, вона не залежить від нас: її можна лише прийняти. Божа Любов діє навіть тоді коли ми відчуваємо себе безнадійно слабкими, коли наші серця розбиті, коли ми зневірилися або що. Божа Любов змінює все!

Так само, як Ісус не боявся болю, презирства і приниження тоді, коли йшов на Хрест, Він готовий прийняти кожну людину, яка відкриє своє серце Йому сьогодні.

Різдво Христове – це нагадування про те, що ти і я - ми - ніколи не самотні!

Навіть якщо я чи ти неодноразово падали, навіть якщо самі поставили на собі хрест, - Він не викреслив нікого з нас! Навіть зараз, в цей найважчий для кожного українця час, навіть посеред найтемнішої темряви Божа любов завжди поруч!  Ісус настільки близький до кожного, хто закликає Його Ім'я в істині!

Його Любов підтримає,  відновить надію, оновить віру і геть прогонить страх. Присутність Його Любові замінить сум на радість, а ніжний дотик Його Духу перетворить самотність на глибоке відчуття Божої присутності!

Чи знаєш ти Його, мій любий друже? Чи стала Його Любов тою живою реальністю, яка змінює твоє серце кожного дня, щохвилини? Чи дозволиш ти цій Любові повністю змінити тебе?!

Мій вибір і моя молитва: Господи! Зміни моє серце, зміни мене,  навчи мене любити так, як любиш Ти! Нехай Твоя воля, яка є на Небі здійсниться в моєму житті! Що я маю вчинити?

А що обираєш ти, мій друже?

Свічка Пастухів (Свіча Радості) : продовження

Добігає закінчення вже третій тиждень Адвенту Різдва. А я продовжую читати історію приходу в цей світ Сина Божого і розмірковувати над деякими її фрагментами.

В неділю, коли було запалено Свічку пастухів, ми говорили про пастухів, як обраних Господом учасників цієї найочікуваннішої події, щоб потім сповістити цю Добру звістку багатьом людям. Ми вже відзначили критерії Божого обрання - їхню щирість і готовність виконувати волю Божу.

Знаєте, друзі, мені здалася дуже вдалою картинка, яку ви можете бачити ліворуч вгорі, тому що приблизно так я уявляла собі їх «прийшли». Скільки разів я читала цю чудову історію, мені завжди здавалось, що ставши свідками слави Небес, яка їм відкрилася й почувши слова ангела, їхні серця так запалали, що вони просто понеслись, а не пішли!

Месія народився! А вони, ті, які були далеко від суспільства, стали першими свідками цієї великої таємниці! Хіба тут можливо просто йти?! Тут летітимеш, немов на крилах!

Вони не мали найменшої уяви про те, де саме знаходиться цей хлів і не знали, як саме вони його знайдуть, але Божий вогонь, який запалав у їхніх серцях, вабив їх і направляв.