Хрещення Господнє

«Це ж 6 січня свято Хрещення Господнього за новим календарем?»

Чи вже довелось Вам, друзі, почути подібне запитання в цьому році?

Мені довелось почути його вже кілька разів і тому, напевно, прийшло на серце нагадати собі самій і вам, мій любий читаче, історію, в честь якої колись і було запроваджено людьми це свято.

Свято, яке багато хто святкує навіть не замислюючись над тим, що саме святкується, а просто заради виконання тих чи інших традицій.

В Україні це свято також має назву Богоявлення і народну назву ВодОхреще. Популярна західнохристиянська його назва - свято Трьох королів.

Прадавні витоки свята в так званій спільноті «рідновірів» мають назви «Водокрес», або «Свято богині Дани», яку величають як покровительку води.

Тобто, ми бачимо, що станом на сьогодні, свято увібрало в себе безліч язичницьких, християнських і псевдохристиянських обрядів, центральне місце серед яких займають обряди, так чи інакше, пов'язані з водою. Серед них, наприклад, традиція вирубування з льоду великого хреста («йордан») і купання в спеціально пробитій ополонці (яку називають «йордань» в спогад хрещення Христа в Йордані); освячення води, крейди та ладану, набирання «святої» води (за переказами, у ніч на Водохреще звичайна вода отримує цілющу силу), яка весь наступний рік допоможе «зцілюватися» від хвороб, відганяти демонів тощо.

Писати про ще цілу купу речей, які насправді не мають жодного відношення до Хрещення Господа нашого Ісуса Христа, я не маю жодного бажання. Замість цього, друзі, я пропоную вам почитати зі мною Слово Боже і хоча б трішечки порозмірковувати над тим, що може принести корисні зміни в наші життя. Почитаймо Євангелію від Матвія.

«Тоді прийшов Ісус з Галилеї на Йордан до Івана, щоб у нього хреститися.

Іван же стримував Його, кажучи: Це мені потрібно від Тебе хреститися, а Ти йдеш до мене?

Відповідаючи, Ісус сказав йому: Облиш тепер, бо так належить нам виконати всю правду.

Тоді Іван допустив Його.

Охрестившись, Ісус відразу вийшов з води. І ось відчинилися Йому небеса, і Він побачив Духа Божого, Який спускався, як голуб, та сходив на Нього.

І ось, почувся голос з неба: Це є Син Мій Улюблений, Якого Я вподобав.» (Матвія‬ ‭3‬:‭13‬-‭17‬ ‭CUV‬‬)

Перш, ніж ми з вами почнемо розмірковувати над цією історією, пропоную прочитати ще фрагмент з Євангелії від Івана.

«Наступного дня він [Іван Хреститель] бачить Ісуса, Який іде до нього, і каже:

Ось Агнець Божий, що на Себе бере гріх світу! Це Той, про Кого я казав, що за мною іде Чоловік, Який був ще до мене, бо Він був раніше від мене. Я не знав Його, але я прийшов хрестити у воді, щоб Він з’явився Ізраїлеві!

І засвідчив Іван, промовляючи:

Бачив я, що Дух сходив, мов голуб, із неба, і залишився на Ньому.

Я не знав Його, але Той, Хто послав мене хрестити водою, сказав мені:

Над Ким побачиш Духа, Який сходить і перебуває над Ним, – Він Той, Хто хрестить Духом Святим.

І я побачив, і засвідчив, що Він – Божий Син.» (Івана‬ ‭1‬:‭29‬-‭34‬ ‭CUV‬‬)

Ось так, достатньо коротко, описано Євангелістами історію, з якої ми безпосередню дізнаємося про Господнє Хрещення. З усього, що в тексті я виділила червоним, хочу зупинитися лише на двох словах - «хрещення» і «правда». Розглянемо їх і спробуємо хоч трішечки глибше зрозуміти все те, що відбувалося на Йордані майже дві тисячи років тому.

Саме ці два слова є найбільш важливими для розуміння, в контексті порушеної теми, щоб отримати відповідь на 2 питання:

1. Чому тридцятирічний Ісус, який був народжений від Божого Духу через діву, пренесений в храм на восьмий день і обрізаний згідно того, як це було записано в Господньому Законі, приймає хрещення?
2. Коли ми читаємо відповідь Христа Івану Хрестителю, то що Він має на увазі під словами «так належить нам виконати всю правду»?

Слово хреститися - ἐβαπτίζοντο - походить від слова хрещення βαπτίζω [baptizo/баптізо] - і має наступні основні значення: омити (про церемоніальне обмивання), занурювати, хрестити, поринати. Новий лінгвістичний і екзегетичний ключ Роджерса до грецького Нового Заповіту зазначає: «Хрещення символізує зречення старого життя і повне прилучення до життя нового.»

«Можливо, вже у І ст. βαπτίζω символізувало смерть для старого життя та народження для нового. Іоанн, закликаючи народ Ізраїлю зробити таке ж обмивання, не робив різниці між язичниками і тими, хто за правом народження належав до Божого народу.» (Коментар до сучасного перекладу Біблії, РБО, 2011)

Відповідь Ісуса, скоріше за все, означала, що Він ототожнює Себе з Ізраїлем у послусі Божому закону. Це підтверджують і слова, які Він сказав пізніше у Своїй проповіді на горі: «Не думайте, що Я прийшов відмінити Закон або Пророків. Я не прийшов відмінити, але сповнити.» (Матвія‬ ‭5‬:‭17‬ ‭CUV‬‬)

Адже символізм Іванова хрещення, швидше за все, сягає своїм корінням у старозавітні обряди очищення, коли людина, яка згрішила, обмиваючи своє тіло в живій воді, ставала чистою. Так само і прозеліти (язичники, які приймали юдаїзм), навертаючись приймали хрещення. Сповідуючи гріхи і приймаючи хрещення від Івана на Йордані, юдеї, тим самим визнавали, що й вони такі ж, як язичники (дивовижне визнання, враховуючи їхню ненависть до них). Люди каялися напередодні приходу Месії.

Християнське хрещення фактично змінило значення самої дії, символізуючи цим ототожнення віруючого з Христом у Його смерті, похованні та Воскресінні (Рим. 6:3-5; Кол. 2:12).

Говорячи Івану «так належить нам виконати всю правду»,

Христос фактично ототожнює Себе з нами, грішними людьми.

Ці слова Господа, вказують на те, що Ісус приймає повну людську природу і показує приклад покори, підкоряючись заповідям Бога. Незважаючи на те, що Ісус був безгрішним і не потребував хрещення, Він робить це, щоб слідувати волі Отця і виконати пророцтво.

Сам акт хрещення символізує початок Його громадської місії і сповнення всіх пророцтв про Месію. Це показує, що Ісус визнає і приймає план спасіння, який підготував Бог, і встановлює приклад для всіх наступних поколінь християн.

Зрештою, Він понесе всі наші гріхи; у Ньому ми, грішні люди, станемо праведними перед Богом (2Кор. 5:21).

Слово, яке у більшості перекладів записане «правда» - грецьке слово δικαιοσύνη - і означає «праведність». Хрещення було необхідним для набуття праведності, яку Він гарантував грішникам.

Хрещення Господнє, таким чином підкреслило важливість виконання Божої правди та показало, що Ісус є не тільки Сином Божим, але й служителем, який виконує волю Отця на землі.

Ця перша публічна подія служіння Господа Ісуса Христа:

• проілюструвала Його смерть і Воскресіння (пор. Лк.12:50);
• стала прототипом християнського хрещення;
• ознаменувала Його перше публічне возз'єднання з тими, чиї гріхи Він понесе (Іс.53:11; 1Пет.3:18)
• месіанське призначення Ісуса Христа було підтверджено Небесами.

Таким чином, свято Хрещення Господнього в першу чергу - це про Христа, який і має бути в центрі будь-якого дійства в цей день. А крім того - це приклад і заклик для всіх віруючих - учнів і послідовників Христа - наслідувати Ісуса в покорі та послуху Богу.

Закінчуючи свої коротенькі роздуми, друзі, я хочу процитувати фрагмент з Толкової Біблії Лопухіна стосовно вірша 15 (мовою оригіналу).

«Слова: «так надлежит нам исполнить всякую правду», в конце концов остаются, по-видимому, единственными, в которых мы должны искать мотив для крещения Христа. Но что означает здесь слово «правда» (δικαιοσύνη)?

Слово имеет такое обширное значение и такой разнообразный смысл, что определить теперь, какой смысл оно имело в устах Христа, крайне трудно. По нашему мнению, здесь следует обратить внимание прежде всего на то, что слово δικαιοσύνη, очевидно, было правильно понято Иоанном, который после слов Христа не стал препятствовать Ему креститься и тотчас же крестил Его.  

И евангелисту, который записал разговор Христа с Иоанном при крещении, выражение также, как нужно предполагать, было вполне понятно. В чем же заключалась эта правда, исполненная Христом при крещении? Она в настоящем случае заключалась, по-видимому, не в чем ином, как в принятии на Себя Христом образа раба. Это была такая же глубокая и истинная евангельская правда, которая выразилась резко и еще в одном случае, во время омовения ног учеников.

Слова Христа Иоанну имеют точную параллель в рассказе Иоанна (Ин.13:6-8). Христос пришел не господствовать, а служить. Еще так недавно Иоанн говорил, что у Лица, Которое идет за ним, он не достоин понести (или развязать) Его обуви, т. е. представлял Его господином или владетелем, Который был неизмеримо выше его. Но теперь Иоанн должен был убедиться, что его прежние представления о Лице грядущем были несколько неверны. Христос, пришедший к Иоанну для крещения, хотел показать ему, что если Иоанн есть раб, то Он, Христос, хочет подчиниться этому рабу, хочет быть рабом по отношению к тому человеку, который сам считал себя ниже раба.

С таким толкованием согласуется весь контекст.

 

Иисус Христос опровергает прежние мнения Иоанна, говоря, что Его «правда» заключается не в том, в чем предполагает ее Иоанн. Делается понятным выражение Иоанна: «Я не знал Его» (Ин.1:31), т. е. не знал Его таким, каким Он явился при крещении. Слова Иоанна: «вот Агнец Божий, Который берет на Себя грех мира» (Ин.1:29), получают новое освещение. Дальнейшее, о чем рассказывает Матфей, делается также более понятным.».

(Толковая Библия Лопухина, 1914)